4 Мојсијева 10
1 Још рече Господ Мојсију говорећи:
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Начини себи две трубе од сребра, коване да буду; њима ћеш сазивати збор и заповедати да полази војска.
„Зроби собі дві срібні сурмі́, — куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скли́кання громади та на руша́ння табо́рів.
3 Кад обе затрубе, тада нека се скупља к теби сав збор на врата шатора од састанка.
І засурмля́ть у них, — і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.
4 А кад једна затруби, тада нека се скупљају к теби кнезови, главари од хиљада Израиљевих.
А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, го́лови Ізраїлевих тисяч.
5 А кад затрубе потресајући, тада нека се креће логор који лежи према истоку.
А засурмлять на споло́х, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на сході.
6 А кад затрубите други пут потресајући, онда нека се креће логор који је на југу; потресајући нека се труби кад треба да пођу.
А засурмите́ на споло́х удру́ге, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на пі́вдні, — будуть сурмити на споло́х, щоб руша́ли вони.
7 А кад сазивате збор, трубите, али не потресајући.
А на скли́кання зборів засурмите, але без сполоху.
8 А нека трубе у трубе синови Аронови свештеници; то да вам је уредба вечна од колена до колена.
А сурми́ти в су́рми бу́дуть Ааронові сини, священики. І ці су́рмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.
9 И кад пођете на војску у земљи својој на непријатеља који удари на вас, трубите у трубе потресајући; и Господ Бог ваш опоменуће вас се, и сачуваћете се од непријатеља својих.
А коли пі́дете війною в вашому Кра́ю́ на ворога, що гно́бить вас, і засурмите́ на сполох, то ви бу́дете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, — і будете спасені від ваших ворогів.
10 Тако и у дан весеља свог и на празнике своје и почетке месеца својих трубите у трубе приносећи жртве своје паљенице и жртве своје захвалне, и биће вам спомен пред Богом вашим. Ја сам Господ Бог ваш.
А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите́ в ті су́рми на ваших цілопа́леннях та на мирних жертвах ваших, — і вони будуть вам на при́гад перед лицем вашого Бога. Я — Господь, Бог ваш!“
11 И у двадесети дан другог месеца друге године подиже се облак изнад шатора од сведочанства.
І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця підняла́ся хмара з-над скинії свідо́цтва.
12 И пођоше синови Израиљеви својим редом из пустиње Синајске, и устави се облак у пустињи Фаранској.
I рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на похо́ди свої, і хмара спинилася в пустині Паран.
13 Тако пођоше први пут, као што Господ заповеди преко Мојсија.
І рушили вони вперше за Господнім нака́зом через Мойсея.
14 И пође напред застава војске синова Јудиних у четама својим; и над војском њиховом беше Насон, син Аминадавов;
І найперш рушив пра́пор табо́ру синів Юдиних за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Нахшон, син Аммінадавів.
15 А над војском племена синова Исахарових Натанаило, син Согаров;
А над ві́йськом пле́мени синів Іссахара — Натанаїл, син Цуарів.
16 А над војском племена синова Завулонових Елијав, син Хелонов.
А над військом племени Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів.
17 И сложише шатор, па пођоше синови Гирсонови и синови Мераријеви носећи шатор.
І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії́ скинії.
18 Потом пође застава војске синова Рувимових, а над њиховом војском беше Елисур, син Седијуров,
І рушив пра́пор табо́ру Рувима за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Еліцур, син Шедеурів.
19 А над војском племена синова Симеунових Саламило, син Сурисадајев,
А над військом племени Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
20 А над војском племена синова Гадових Елисаф син Рагуилов.
А над військом племени Ґадових синів — Ел'ясаф, син Деуїлів.
21 И пођоше синови Катови носећи светињу, да би они подигли шатор докле ови дођу.
І рушили сини Кегатові, носії́ святині, та й поставили скинію до прихо́ду їх, усіх інших.
22 Потом пође застава војске синова Јефремових у четама својим, а над војском њиховом беше Елисама, син Емијудов,
І рушив пра́пор табо́ру синів Єфремових за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Елішама, син Аммігудів.
23 А над војском племена синова Манасијиних Гамалило син Фадасуров,
А над військом племени синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів.
24 А над војском племена синова Венијаминових Авидан син Гадеонијев.
А над військом племени Веніяминових синів — Авідан, син Ґідеонів.
25 Најпосле пође застава војске синова Данових у четама својим, задња војска, и над војском њиховом беше Ахијезер, син Амисадајев,
І рушив пра́пор табо́ру синів Данових — як задня сторожа для всіх табо́рів — за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Ахіезер, син Аммішаддаїв.
26 А над војском племена синова Асирових Фагаило, син Ехранов,
А над військом племени Асирових синів — Паґ'іїл, син Охрана.
27 А над војском племена синова Нефталимових Ахиреј, син Енанов.
А над військом племени синів Нефталимових — Ахіра, син Енанів.
28 Тим редом пођоше синови Израиљеви у четама својим, и тако иђаху.
Оце похо́ди Ізраїлевих синів за їхніми військо́вими відділами. І рушили вони.
29 А Мојсије рече Јоваву, сину Рагуиловом Мадијанину тасту свом: Идемо на место за које рече Господ: Вама ћу га дати. Хајде с нама, и добро ћемо ти учинити, јер је Господ обећао Израиљу много добра.
І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіяні́тянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: „Ми руша́ємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, — і ми зробимо тобі добро́, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля“.
30 А он му рече: Нећу ићи, него идем у своју земљу и у род свој.
Та той відказав йому: „Не піду́, але піду́ до кра́ю свого та до місця своєї ба́тьківщини“.
31 А Мојсије рече: Немој нас оставити, јер знаш места у пустињи где бисмо могли стајати, па нам буди вођ.
А Мойсей відказав: „Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборува́ння в пустині, то будеш нам очима.
32 И ако пођеш с нама кад дође добро које ће нам учинити Господ, учинићемо ти добро.
І станеться, коли пі́деш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчи́нимо тобі“.
33 И тако пођоше од горе Господње, и иђаху три дана, и ковчег завета Господњег иђаше пред њима три дана тражећи место где би починули.
І рушили вони від Господньої гори триденною доро́гою. А ковче́г заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб ви́відати для них місце спини́тися.
34 И облак Господњи беше над њима сваки дан кад полажаху с места, где беху у логору.
А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табо́ру.
35 И кад полажаше ковчег, говораше Мојсије: Устани Господе, и нека се разаспу непријатељи Твоји, и нека беже испред Тебе који мрзе на Те.
І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: „Устань же, о Господи, і хай розпоро́шаться Твої вороги́, і хай повтікають Твої ненави́сники з-перед Твойо́го лиця“.
36 А кад се устављаше, говораше: Уврати се, Господе, к мноштву хиљада Израиљевих.
А коли він ставав, то говорив: „Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!“
