Књига о Јову 36
1 Још говори Елијуј и рече:
І далі Елігу казав:
2 Потрпи ме мало, и показаћу ти, јер још има шта бих говорио за Бога.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Почећу издалека беседу своју, и показаћу да је Творац мој праведан.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 Доиста, неће бити лажне речи моје, код тебе је који право мисли.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Гле, Бог је силан, али никога не одбацује, силан је снагом срчаном.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Не да живети безбожнику, а невољницима чини правду.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Не одвраћа од праведника очију својих, него још с царевима на престо посађује их на век, те се узвишују.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Ако ли су оковани у пута и свезани ужима невољничким,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Тада им напомиње дела њихова и безакоња њихова како су силна.
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 И отвара Му ухо да би се поправили, и говори им да се врате од безакоња.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Ако послушају и стану им служити, довршују дане своје у добру и године своје у радости.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 Ако ли не послушају, гину од мача и умиру с безумља.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 А који су лицемерног срца, навлаче гнев и не вичу кад их повеже;
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Умире у младости душа њихова и живот њихов међу курвама.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Избавља невољника из невоље његове и отвара му ухо у муци.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Тако би и тебе извео из тескобе на пространо место, где ништа не досађује, и мирни сто твој био би пун претилине.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Али си заслужио суд безбожнички; и суд и правда снађе те.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Доиста, гнев је на теби; гледај да те не одбаци у карању, те те велики откуп неће избавити.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Хоће ли гледати на твоје богатство? Неће ни на злато ни на какву силу блага твог.
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Не уздиши за ноћу у коју народи одлазе на своје место.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Чувај се да не погледаш на таштину и волиш на њу него невољу.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Гле, Бог је највиши својом силом, ко је учитељ као Он?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Ко Му је одредио пут Његов? Или ко ће Му рећи: Чиниш неправо?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Опомињи се да величаш дела Његова, која гледају људи.
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Сви људи виде их, сваки их гледа из далека.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Гле, Бог је велик, и не можемо Га познати, број година Његових не може се докучити.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Јер Он стеже капље водене, које лију дажд из облака Његових;
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 Кад теку облаци, капљу на мноштво људско.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 И ко би разумео простор облацима и грмљаву у шатору његовом?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Како простире над њим светлост своју, и дубине морске покрива?
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Тиме суди народима, даје хране изобила.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Рукама заклања светлост, и наређује кога да срете,
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Јављајући према њему добру вољу своју, и према стоци и према роду земаљском.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
