Књига о Јову 13
1 Ето, све је то видело око моје, чуло ухо моје, и разумело.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Шта ви знате, знам и ја, нисам гори од вас.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Ипак бих говорио са Свемогућим, и рад сам с Богом правдати се.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Јер ви измишљате лажи, сви сте залудни лекари.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 О да бисте сасвим ћутали! Били бисте мудри.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Чујте мој одговор, и слушајте разлоге уста мојих.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Треба ли да говорите за Бога неправду или превару да говорите за Њ?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Треба ли да Му гледате ко је? Треба ли да се препирете за Бога?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Хоће ли бити добро кад вас стане испитивати? Хоћете ли Га преварити као што се вара човек?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Заиста ће вас карати, ако тајно узгледате ко је.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Величанство Његово неће ли вас уплашити? И страх Његов неће ли вас спопасти?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Спомени су ваши као пепео, и ваше висине као гомиле блата.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Ћутите и пустите ме да ја говорим, па нека ме снађе шта му драго.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Зашто бих кидао месо своје својим зубима и душу своју метао у своје руке?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Гле, да ме и убије, опет ћу се уздати у Њ, али ћу бранити путеве своје пред Њим.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 И Он ће ми бити спасење, јер лицемер неће изаћи преда Њ.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Слушајте добро беседу моју, и нека вам уђе у уши шта ћу исказати.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Ево, спремио сам парбу своју, знам да ћу бити прав.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Ко ће се прети са мном? Да сад умукнем, издахнуо бих.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Само двоје немој ми учинити, па се нећу крити од лица Твог.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Уклони руку своју од мене, и страх Твој да ме не страши.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Потом зови ме, и ја ћу одговарати; или ја да говорим, а Ти ми одговарај.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Колико је безакоња и греха мојих? Покажи ми преступ мој и грех мој.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Зашто скриваш лице своје и држиш ме за непријатеља свог?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Хоћеш ли скршити лист који носи ветар или ћеш гонити суву сламку,
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Кад ми пишеш горчине, и дајеш ми у наследство грехе младости моје,
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 И мећеш ноге моје у кладе, и пазиш на све стазе моје и идеш за мном устопце?
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 А он се распада као трулина, као хаљина коју једе мољац.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
