Књига о Јову 13
1 Ето, све је то видело око моје, чуло ухо моје, и разумело.
Ĉion ĉi tion mia okulo vidis, Mia orelo aŭdis kaj komprenis.
2 Шта ви знате, знам и ја, нисам гори од вас.
Kion vi scias, mi ankaŭ scias; Kaj mi ne estas malpli valora ol vi.
3 Ипак бих говорио са Свемогућим, и рад сам с Богом правдати се.
Sed mi volus paroli kun la Plejpotenculo, Mi dezirus disputi kun Dio.
4 Јер ви измишљате лажи, сви сте залудни лекари.
Tamen vi komentarias malvere, Vi ĉiuj estas senutilaj kuracistoj.
5 О да бисте сасвим ћутали! Били бисте мудри.
Ho, se vi silentus, Tio estus saĝeco de via flanko.
6 Чујте мој одговор, и слушајте разлоге уста мојих.
Aŭskultu do mian moralinstruon, Kaj atentu la defendan parolon de mia buŝo.
7 Треба ли да говорите за Бога неправду или превару да говорите за Њ?
Ĉu pro Dio vi volas paroli malveron, Kaj pro Li paroli falsaĵon?
8 Треба ли да Му гледате ко је? Треба ли да се препирете за Бога?
Ĉu vi volas esti personfavoraj al Li, Aŭ pro Dio vi volas disputi?
9 Хоће ли бити добро кад вас стане испитивати? Хоћете ли Га преварити као што се вара човек?
Ĉu estos bone, kiam Li esploros vin? Ĉu vi volas trompi Lin, kiel oni trompas homon?
10 Заиста ће вас карати, ако тајно узгледате ко је.
Li certe vin punos, Se vi sekrete estos personfavoraj.
11 Величанство Његово неће ли вас уплашити? И страх Његов неће ли вас спопасти?
Ĉu Lia majesto ne konfuzas vin? Ĉu ne falas sur vin timo antaŭ Li?
12 Спомени су ваши као пепео, и ваше висине као гомиле блата.
Viaj memorigoj estas sentencoj polvaj, Via bastionoj estas amasoj da argilo.
13 Ћутите и пустите ме да ја говорим, па нека ме снађе шта му драго.
Silentu antaŭ mi, kaj parolos mi, Kio ajn trafos min.
14 Зашто бих кидао месо своје својим зубима и душу своју метао у своје руке?
Por kio mi portu mian karnon en miaj dentoj Kaj metu mian animon en mian manon?
15 Гле, да ме и убије, опет ћу се уздати у Њ, али ћу бранити путеве своје пред Њим.
Li ja mortigos min, kaj mi ne havas esperon; Sed pri mia konduto mi volas disputi antaŭ Li.
16 И Он ће ми бити спасење, јер лицемер неће изаћи преда Њ.
Tio jam estos savo por mi, Ĉar ne hipokritulo venos antaŭ Lin.
17 Слушајте добро беседу моју, и нека вам уђе у уши шта ћу исказати.
Aŭskultu mian parolon Kaj mian klarigon antaŭ viaj oreloj.
18 Ево, спремио сам парбу своју, знам да ћу бити прав.
Jen mi pretigis juĝan aferon; Mi scias, ke mi montriĝos prava.
19 Ко ће се прети са мном? Да сад умукнем, издахнуо бих.
Kiu povas procesi kontraŭ mi? Tiam mi eksilentus kaj mortus.
20 Само двоје немој ми учинити, па се нећу крити од лица Твог.
Nur du aferojn ne faru al mi, Tiam mi ne kaŝos min antaŭ Via vizaĝo:
21 Уклони руку своју од мене, и страх Твој да ме не страши.
Malproksimigu de mi Vian manon, Kaj Via teruro ne timigu min.
22 Потом зови ме, и ја ћу одговарати; или ја да говорим, а Ти ми одговарај.
Tiam voku, kaj mi respondos; Aŭ mi parolos, kaj Vi respondu al mi.
23 Колико је безакоња и греха мојих? Покажи ми преступ мој и грех мој.
Kiom da malbonagoj kaj pekoj estas sur mi? Sciigu al mi miajn krimojn kaj pekojn.
24 Зашто скриваш лице своје и држиш ме за непријатеља свог?
Kial Vi kaŝas Vian vizaĝon Kaj rigardas min kiel Vian malamikon?
25 Хоћеш ли скршити лист који носи ветар или ћеш гонити суву сламку,
Ĉu Vi volas montri Vian forton kontraŭ deŝirita folio? Kaj ĉu sekiĝintan pajleron Vi volas persekuti?
26 Кад ми пишеш горчине, и дајеш ми у наследство грехе младости моје,
Ĉar Vi skribas kontraŭ mi maldolĉaĵon Kaj venigas sur min la pekojn de mia juneco.
27 И мећеш ноге моје у кладе, и пазиш на све стазе моје и идеш за мном устопце?
Vi metis miajn piedojn en ŝtipon, Vi observas ĉiujn miajn vojojn, Kaj Vi observas la plandojn de miaj piedoj;
28 А он се распада као трулина, као хаљина коју једе мољац.
Dum mi ja disfalas kiel putraĵo, Kiel vesto dismanĝita de tineoj.
