Књига о Јову 12
1 А Јов одговори и рече:
А Йов відповів та й сказав:
2 Да, ви сте људи, и с вама ће умрети мудрост.
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 И ја имам срце као и ви, нити сам гори од вас; и у кога нема тога?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 На подсмех сам пријатељу свом, који кад зове Бога одазове му се; на подсмех је праведни и добри.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Бачен је луч по мишљењу срећног онај који хоће да попузне.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Мирне су колибе лупешке, и без страха су који гневе Бога, њима Бог даје све у руке.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Запитај стоку, научиће те; или птице небеске, казаће ти.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Или се разговори са земљом, научиће те, и рибе ће ти морске приповедити.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Ко не зна од свега тога да је рука Господња то учинила?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 Коме је у руци душа свега живог и дух сваког тела човечијег.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Не распознаје ли ухо речи као што грло куша јело?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 У старца је мудрост, и у дугом веку разум.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 У Њега је мудрост и сила, у Њега је савет и разум.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Гле, Он разгради, и не може се опет саградити; затвори човека, и не може се отворити.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Гле, устави воде, и пресахну; пусти их, и испреврћу земљу.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 У Њега је јачина и мудрост, Његов је који је преварен и који вара.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Он доводи саветнике у лудило, и судије обезумљује.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Он разрешује појас царевима, и опасује бедра њихова.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Он доводи кнезове у лудило, и обара јаке.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Он узима беседу речитима, и старцима узима разум.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Он сипа срамоту на кнезове, и распасује јунаке.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Он открива дубоке ствари испод таме, и изводи на видело сен смртни.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Он умножава народе и затире их, расипа народе и сабира.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Он одузима срце главарима народа земаљских, и заводи их у пустињу где нема пута,
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 Да пипају по мраку без видела, и чини да тумарају као пијани.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
