2 Књига о царевима 1
1 А по смрти Ахавовој одметнуше се Моавци од Израиља.
А по смерті Ахава збунтува́вся Моав на Ізраїля.
2 А Охозија паде кроз решетку из горње собе своје у Самарији, и разболе се; па посла посланике и рече им: Идите, питајте Велзевула бога акаронског хоћу ли оздравити од ове болести.
А Аха́зія випав через ґрати в своїй го́рниці, що в Самарії, та й захворі́в. І послав він послів, і сказав до них: „Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи ви́дужаю я з своєї цієї хвороби?“
3 Али анђео Господњи рече Илији Тесвићанину: Устани, изађи на сусрет посланицима цара самаријског и реци им: Еда ли нема Бога у Израиљу, те идете да питате Велзевула бога у Акарону?
А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: „Устань, вийди назу́стріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога?
4 А зато овако вели Господ: Нећеш се дигнути са постеље на коју си легао, него ћеш умрети. Потом отиде Илија.
Тому так сказав Господь: Із того ліжка, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!“І пішов Ілля.
5 А слуге се вратише к Охозији, и он им рече: Што сте се вратили?
І вернулися посли до царя, а він сказав до них: „Що́ це ви верну́лися?“
6 А они му рекоше: Срете нас један човек, и рече нам: Идите, вратите се к цару који вас је послао, и реците му: Овако вели Господ: Еда ли нема Бога у Израиљу, те шаљеш да питаш Велзевула бога у Акарону? Зато нећеш се дигнути с постеље на коју си легао, него ћеш умрети.
А вони відказали йому: „Назу́стріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш ви́відати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому́ те ло́же, що на нього ти ліг, — не встанеш із нього, бо напевно помреш“...
7 А он им рече: Какав беше на очи тај човек који вас срете и то вам рече?
А він їм сказав: „Якого ви́гляду той чоловік, що вийшов назу́стріч вас, і говорив вам оці слова?“
8 А они му одговорише: Беше сав космат и опасан кожним појасом. А он рече: То је Илија Тесвићанин.
Вони ж відказали: „ Де чоловік волоха́тий, а шкуряни́й пояс опере́заний на сте́гнах його“. А він сказав: „Це тішб'янин Ілля!“
9 Тада посла к њему педесетника с његовом педесеторицом; и он отиде к њему; и гле, он сеђаше наврх горе: и педесетник му рече: Човече Божји, цар је заповедио, сиђи.
І послав він до нього п'ятдеся́тника та його п'ятдеся́тку. І вийшов він до нього, аж ось він сидить на верхі́в'ї гори. І сказав він до нього: „Чоловіче Божий, цар сказав: Зійди ж ізвідти!“
10 А Илија одговарајући рече педесетнику: Ако сам човек Божји, нека сиђе огањ с неба и прождре тебе и твоју педесеторицу. И сиђе огањ с неба и прождре њега и његову педесеторицу.
А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника: „А якщо я Божий чоловік, нехай зі́йде з неба огонь, і нехай пожере́ тебе та п'ятдесятку твою!“І зійшов із неба огонь, і поже́р його та його п'ятдесятку...
11 Опет посла к њему другог педесетника с његовом педесеторицом, који проговори и рече му: Човече Божји, цар је тако заповедио, сиђи брже.
І цар знову послав до нього іншого п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І він відповів і сказав до нього: „Чоловіче Божий, отак сказав цар: Зійди ж скоро!“
12 А Илија одговори и рече им: Ако сам човек Божји, нека сиђе огањ с неба и прождре тебе и твоју педесеторицу. И сиђе огањ Божји с неба и прождре њега и његову педесеторицу.
І відповів Ілля та й сказав до нього: „Якщо я Божий чоловік, нехай зі́йде з неба огонь, і нехай пожере́ тебе та твою п'ятдесятку!“І зійшов із неба Божий огонь, і поже́р його та його п'ятдесятку...
13 Тада опет посла трећег педесетника с његовом педесеторицом. А овај трећи педесетник кад дође, клече на колена своја пред Илијом, и молећи га рече му: Човече Божји, да ти је драга душа моја и душа ове педесеторице, слуга твојих.
І зно́ву послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п'ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: „Чоловіче Божий, нехай же буде дорога́ душа моя та душа твоїх рабів, тих п'ятидесяти́, в оча́х твоїх!
14 Ето, сишао је огањ с неба и прождрао прва два педесетника с њиховом педесеторицом; али сада да ти је драга душа моја.
Ось зійшов був огонь із неба, та й поже́р тих двох перших п'ятдеся́тників та їхні п'ятдеся́тки; а тепер нехай буде дорога́ душа моя в оча́х твоїх!“
15 А анђео Господњи рече Илији: Иди с њим, и не бој га се. И уста Илија и отиде с њим к цару.
А Ангол Господній сказав до Іллі: „Зійди з ним, не бійся його́!“І він устав, і зійшов з ним до царя́,
16 И рече му: Овако вели Господ: зато што си слао посланике да питају Велзевула бога у Акарону као да нема Бога у Израиљу да би Га питао, нећеш се дигнути с постеље на коју си легао, него ћеш умрети.
Та й сказав до нього: „Так сказав Господь: Тому́, що ти посилав послів, щоб ви́відати від Ваал-Зевува, екронського бога, — ніби в Ізраїлі нема Бога, щоб ви́відати слова́ Його, — тому́ те ло́же, що на нього ти ліг, — не встанеш із нього, бо напевно помреш!“
17 И умре по речи Господњој, коју рече Илија, а на његово се место зацари Јорам, друге године царовања Јорама сина Јосафатовог над Јудом, јер он нема сина.
І той помер, за словом Господа, що говорив до Іллі, а замість нього зацарюва́в Єгора́м, другого року Єгорама, сина Йосафа́та, Юдиного царя, бо не було в нього сина.
18 А остала дела Охозијина што је чинио, нису ли записана у дневнику царева Израиљевих?
А решта діл Ахазії, що він зробив був, — ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.
