Zaharija 6
1 Potom opet podigoh oèi svoje, i vidjeh, a to èetvora kola izlažahu izmeðu dvije gore, a te gore bijahu od mjedi.
І зно́ву звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесни́ці вихо́дять з-між двох гір, а ті гори — гори з міді.
2 U prvijem kolima bjehu konji riði, a u drugim kolima konji vrani,
В колесни́ці першій — коні червоні, а в колесни́ці другій — коні чорні,
3 A u treæim kolima konji bijeli, a u èetvrtijem kolima konji šareni, jaki.
а в колесни́ці третій — коні білі, а в колесни́ці четвертій — коні паса́сті, міцні́.
4 I progovoriv rekoh anðelu koji govoraše sa mnom: šta je to, gospodaru moj?
І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: „Що́ це таке, мій пане?“
5 A anðeo odgovori i reèe mi: to su èetiri vjetra nebeska, koji izlaze ispred Gospoda sve zemlje, gdje stajaše.
І а́нгол відповів та й сказав до мене: „Це чотири небесні вітри́, що вихо́дять після стоя́ння перед Господом усієї землі.
6 Konji vrani što su u jednijem, oni idu u sjevernu zemlju; a bijeli idu za njima; a šareni idu u zemlju južnu.
У котрім ко́ні чорні, ті виходять до півні́чного кра́ю, а ті білі вийшли за ними, а ті паса́сті вийшли до південного кра́ю,
7 I jaki izašavši šæahu da idu i prolaze zemlju; i reèe: idite, prolazite zemlju. I stadoše prolaziti zemlju.
а ті сильні вийшли й шукали хо́ди, щоб перейти по землі. І він сказав: „Ідіть, ходіть по землі!“І ходили вони по землі.
8 Tada me zovnu, i reèe mi: vidi, koji otidoše u zemlju sjevernu, umiriše duh moj u zemlji sjevernoj.
І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: „Побач, ті, що вийшли до півні́чного кра́ю, заспоко́їли духа мого в північному кра́ї“.
9 Potom mi doðe rijeè Gospodnja govoreæi:
І було́ мені слово Господнє таке:
10 Uzmi od roblja, od Heldaja i od Tovije i od Jedaje, koji doðoše iz Vavilonske, pa doði istoga dana i uði u dom Josije sina Sofonijina.
„Візьми від вигна́ння, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і при́йдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону.
11 Uzmi srebra i zlata, i naèini vijence, i metni na glavu Isusu sinu Josedekovu, poglavaru sveštenièkom,
І ві́зьмеш срібло та золото, і зробиш корони, і покладеш на го́лову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика.
12 I reci mu govoreæi: ovako veli Gospod nad vojskama: evo èovjeka, kojemu je ime klica, koja æe klijati s mjesta svoga i sagradiæe crkvu Gospodnju.
І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Савао́т, промовляючи: Оце муж, Пагонець ім'я́ йому, і зо свого місця ви́росте він, і збудує храма Господнього.
13 Jer æe on sagraditi crkvu Gospodnju, i nosiæe slavu, i sjedjeæe i vladati na svom prijestolu, i biæe sveštenik na prijestolu svom, i svjet mirni biæe meðu objema.
І він збудує храма Господнього, і він буде носити вели́чність, і сяде, і буде панувати на троні своє́му, і він стане священиком на троні своє́му, і рада миру буде поміж ними обома́.
14 I vijenci neka budu Elemu i Toviji i Jedaji i Henu sinu Sofonijinu za spomen u crkvi Gospodnjoj.
А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому.
15 I koji su daleko, doæi æe i gradiæe crkvu Gospodnju, i poznaæete da me je Gospod nad vojskama poslao k vama. I to æe biti ako uzaslušate glas Gospoda Boga svojega.
І далекі при́йдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога!“
