Psalmi 94
1 Bože od osvete, Gospode, Bože od osvete, pokaži se!
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Podigni se, sudijo zemaljski, podaj zaslugu oholima.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Dokle æe se bezbožnici, Gospode, dokle æe se bezbožnici hvaliti?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Ruže i oholo govore, velièaju se svi koji èine bezakonje.
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Gaze narod tvoj, Gospode, i dostojanje tvoje muèe.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Udovicu i došljaka ubijaju, i sirote more.
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 I govore: neæe vidjeti Gospod, i neæe doznati Bog Jakovljev.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Orazumite se, preludi ljudi! budale! kad æete biti pametni?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Koji je stvorio uho, zar ne èuje? i koji je oko naèinio, zar ne vidi?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Zar neæe oblièiti koji narode urazumljuje, koji uèi èovjeka da zna?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Gospod zna misli ljudima kako su ništave.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Blago èovjeku koga ti, Gospode, urazumljuješ, i zakonom svojim uèiš;
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 Da bi mu dao mir u zle dane, dok se iskopa jama bezbožniku.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Jer neæe odbaciti Gospod naroda svojega, i dostojanja svojega neæe ostaviti.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Jer æe se sud vratiti na pravdu, i njega æe naæi svi prava srca.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Ko æe ustati za mene suprot zlima? ko æe stati za mene suprot onima koji èine bezakonje?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Kad mi Gospod ne bi bio pomoænik, brzo bi se duša moja preselila onamo gdje se muèi.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Kad reèem: drkæe mi noga, milost tvoja, Gospode, prihvata me.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Kad se umnože brige u srcu mom, utjehe tvoje razgovaraju dušu moju.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Eda li æe blizu tebe stati prijesto krvnièki, i onaj koji namišlja nasilje nasuprot zakonu?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Spremaju se na dušu pravednikovu, i krv pravu okrivljuju.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Ali je Gospod moje pristanište, i Bog je moj tvrdo utoèište moje.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 On æe im vratiti za bezakonje njihovo, za njihovu zloæu istrijebiæe ih, istrijebiæe ih Gospod, Bog naš.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
