Psalmi 88
1 Gospode Bože, spasitelju moj, danju vièem i noæu pred tobom.
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 Nek izaðe preda te molitva moja, prigni uho svoje k jauku mojemu;
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
4 Izjednaèih se s onima koji u grob odlaze, postadoh kao èovjek bez sile,
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 Kao meðu mrtve baèen, kao ubijeni, koji leže u grobu, kojih se više ne sjeæaš, i koji su od ruke tvoje daleko.
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 Metnuo si me u jamu najdonju, u tamu, u bezdanu.
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 Oteža mi gnjev tvoj, i svima valima svojim udaraš me.
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 Udaljio si od mene poznanike moje, njima si me omrazio; zatvoren sam, i ne mogu izaæi.
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 Oko moje usahnu od jada, vièem te, Gospode, vas dan, pružam k tebi ruke svoje.
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 Eda li æeš na mrtvima èiniti èudesa? ili æe mrtvi ustati i tebe slaviti?
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 Eda li æe se u grobu pripovijedati milost tvoja, i istina tvoja u truhljenju?
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 Eda li æe u tami poznati èudesa tvoja, i pravdu tvoju gdje se sve zaboravlja?
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 Ali ja, Gospode, k tebi vièem, i jutrom molitva moja sreta te.
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 Zašto, Gospode, odbacuješ dušu moju, i odvraæaš lice svoje od mene?
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 Muèim se i izdišem od udaraca, podnosim strahote tvoje, bez nadanja sam.
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 Gnjev tvoj stiže me, strahote tvoje razdiru me.
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 Optjeèu me svaki dan kao voda, stežu me otsvuda.
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 Udaljio si od mene druga i prijatelja; poznanici moji sakrili su se u mrak.
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
