Psalmi 74
1 Zašto se, Bože, srdiš na nas dugo; dimi se gnjev tvoj na ovce paše tvoje?
Псалом навча́льний, Аса́фів.
2 Opomeni se sabora svojega, koji si stekao od starine, iskupio sebi u našljednu državu, gore Siona, na kojoj si se naselio.
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 Podigni stope svoje na stare razvaline: sve je razrušio neprijatelj u svetinji.
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Rièu neprijatelji tvoji na mjestu sabora tvojih, svoje obièaje postavljaju mjesto naših obièaja.
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 Vidiš, oni su kao onaj koji podiže sjekiru na spletene grane u drveta.
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 Sve u njemu što je rezano razbiše sjekirama i bradvama.
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 Ognjem sažegoše svetinju tvoju; na zemlju obalivši oskvrniše stan imena tvojega.
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 Rekoše u srcu svojem: potrimo ih sasvijem. Popališe sva mjesta sabora Božijih na zemlji.
Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 Obièaja svojih ne vidimo, nema više proroka, i nema u nas ko bi znao dokle æe to trajati.
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
10 Dokle æe se, Bože, rugati nasilnik? hoæe li dovijeka protivnik prkositi imenu tvojemu?
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 Zašto ustavljaš ruku svoju i desnicu svoju? Pruži iz njedara svojih, i istrijebi ih.
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 Bože, care moj, koji od starine tvoriš spasenje posred zemlje!
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 Ti si silom svojom raskinuo more, i satro glave vodenim nakazama.
Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 Ti si razmrskao glavu krokodilu, dao ga onima koji žive u pustinji da ga jedu.
Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 Ti si otvorio izvore i potoke, ti si isušio rijeke koje ne presišu.
Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 Tvoj je dan i tvoja je noæ, ti si postavio zvijezde i sunce.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 Ti si utvrdio sve krajeve zemaljske, ljeto i zimu ti si uredio.
всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Opomeni se toga, neprijatelj se ruga Gospodu, i narod bezumni ne mari za ime tvoje.
Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 Ne daj zvijerima duše grlice svoje, nemoj zaboraviti stada stradalaca svojih zasvagda.
Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 Pogledaj na zavjet; jer su sve peæine zemaljske pune stanova bezakonja.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 Nevoljnik nek se ne vrati sramotan, ništi i ubogi neka hvale ime tvoje.
Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Ustani, Bože, brani stvar svoju, opomeni se kako ti se bezumnik ruga svaki dan!
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 Ne zaboravi obijesti neprijatelja svojih, vike, koju jednako dižu protivnici tvoji!
Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
