Psalmi 69
1 Pomozi mi, Bože, jer doðe voda do duše.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 Propadam u dubokom glibu, gdje nema dna; tonem vodi u dubine, i vali me zatrpavaju.
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 Iznemogoh vièuæi, promuèe mi grlo, pobijelješe mi oèi pogledajuæi Boga.
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 Onijeh koji mrze na me ni za što ima više nego kose na glavi mojoj; osiliše koji hoæe da me pogube, lažljivi neprijatelji moji. Što nijesam otimao, valja da vratim.
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 Bože! ti znaš je li u meni bezumlje, i krivice moje nijesu sakrivene od tebe.
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Nemoj da se postide u meni koji se uzdaju u tebe, Gospode, Gospode nad vojskama! Nemoj da se posrame u meni koji traže tebe, Bože Izrailjev!
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Jer tebe radi podnosim rug, i sramota popade lice moje.
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 Tuðin postadoh braæi svojoj, i neznan sinovima matere svoje.
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 Jer revnost za kuæu tvoju jede me i ruženja onijeh koji tebe ruže padaju na me.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 Plaèem, postim se dušom svojom, i to mi se prima za zlo;
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 Mjesto haljine oblaèim vreæu, i bivam im prièa.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 O meni se razgovaraju sjedeæi na vratima, pijuæi vino pjevaju me.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 A ja se molim tebi, Gospode; vrijeme je da se smiluješ, Bože; po velikoj milosti svojoj usliši me, jer je istinito spasenje tvoje.
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Izvadi me iz gliba, da ne propadnem; da se izbavim od nenavidnika i iz duboke vode;
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Da me ne uzme voda na maticu, da me ne proždre puèina, i da ne sklopi jama nada mnom ždrijela svojega.
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Usliši me, Gospode, jer je blagost tvoja milosrdna, po velikoj dobroti svojoj pogledaj me.
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 Nemoj odvratiti lica svojega od sluge svojega; jer me je tuga; pohitaj, usliši me.
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 Približi se duši mojoj, izbavi je; nasuprot neprijateljima mojim izbavi me.
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Ti znaš pod kakvim sam rugom, stidom i sramotom; pred tobom su svi neprijatelji moji.
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 Sramota satr srce moje, iznemogoh; èekam hoæe li se kome sažaliti, ali nema nikoga; hoæe li me ko potješiti, ali ne nalazim.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 Daju mi žuè da jedem, i u žeði mojoj poje me octom.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Trpeza njihova neka im bude mreža i zamka, to neka im bude plata.
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Neka im potamne oèi njihove, da ne vide, i njihove bedre raslabi zasvagda.
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Izlij na njih jarost svoju, i plamen gnjeva tvojega neka ih obuzme!
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Stan njihov neka opusti, i u njihovijem šatorima neka ne bude nikoga da živi.
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 Jer koga si ti porazio, oni gone, i umnožavaju jade onima koje si ti ranio.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Meæi na njih krivicu za krivicom, da ne doðu do pravde tvoje.
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Neka se izbrišu iz knjige živijeh, i s pravednicima nek ne budu zapisani.
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 A ja sam ništ i bolan; pomoæ tvoja, Bože, nek me zakloni.
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 Slaviæu ime Božije u pjesmi, velièaæu ga u hvali.
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 To je Bogu milije od vola, od teleta s rogovima i s papcima.
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 Vidjeæe ništi i radovaæe se. Koji tražite Boga, oživjeæe srce vaše.
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 Jer Bog èuje uboge, i sužanja svojih ne ogluša se.
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Neka ga hvale nebesa i zemlja, mora i sve što se u njima mièe!
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 Jer æe Bog spasti Sion, sazidaæe gradove Judine; i ljudi æe se ondje naseliti i naslijediæe ga.
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 I natražje æe se sluga njegovijeh utvrditi u njemu, i koji ljube ime njegovo nastavaæe na njemu.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
