Psalmi 50
1 Bog nad bogovima, Gospod, govori, i doziva zemlju od istoka sunèanoga do zapada.
Псалом Асафів. Бог богів – Господь! Він промовляє, закликає землю від сходу сонця аж до заходу.
2 Sa Siona, koji je vrh krasote, javlja se Bog.
Із Сіону, досконалої краси, Бог з’явився в сяйві.
3 Ide Bog naš, i ne muèi; pred njim je oganj koji proždire, oko njega je bura velika.
Іде наш Бог і не мовчить; вогонь перед Ним пожирає й навколо Нього сильно вирує.
4 Doziva nebo ozgo i zemlju, da sudi narodu svojemu:
Він закликає небеса вгорі і землю на суд зі Своїм народом:
5 “Skupite mi svece moje, koji su uèinili sa mnom zavjet na žrtvi.
«Зберіть-но до Мене Моїх вірних, хто уклав Завіт зі Мною при жертві».
6 I nebesa oglasiše pravdu njegovu, jer je taj sudija Bog.)
І небеса сповіщатимуть правду Його, адже Суддя – Сам Бог! (Села)
7 Slušaj, narode moj, što æu ti kazati, Izrailju, što æu ti javiti. Ja sam Bog, Bog tvoj.
«Слухай, народе Мій, Я говоритиму; Ізраїлю, Я свідчити буду проти тебе: Я – Бог, твій Бог.
8 Neæu te za žrtve tvoje karati; tvoje žrtve paljenice svagda su preda mnom.
Не за жертвоприношення твої Я докорятиму тобі – твої цілопалення завжди переді Мною.
9 Ne treba mi uzimati teleta iz doma tvojega, ni jariæa iz torova tvojih.
Я не прийму вола із твого дому, ані козлів із твоїх кошар.
10 Jer je moje sve gorsko zvijerje, i stoka po planinama na tisuæe.
Адже всі тварини в лісі – Мої, і худоба на тисячі пагорбів.
11 Znam sve ptice po gorama, i krasota poljska preda mnom je.
Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається на полях, – зі Мною.
12 Da ogladnim, ne bih tebi rekao, jer je moja vasiljena i sve što je u njoj.
Якби Я був голодний, то не сказав би тобі про це, адже Мені належить всесвіт і все, що його наповнює.
13 Zar ja jedem meso volujsko, ili krv jareæu pijem?
Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Prinesi Bogu hvalu na žrtvu, i izvršuj višnjemu zavjete svoje.
Принеси Богові в жертву подяку й виконай перед Всевишнім твої обітниці.
15 Prizovi me u nevolji svojoj, izbaviæu te, i ti me proslavi.”
Поклич Мене в день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш».
16 A bezbožniku reèe Bog: zašto kazuješ uredbe moje i nosiš zavjet moj u ustima svojima?
Нечестивому ж говорить Бог: «Як ти смієш Мої постанови сповіщати і Завіт Мій в устах своїх носити?
17 A sam mrziš na nauku, i rijeèi moje bacaš za leða.
Ти ж ненавидиш настанови й кидаєш Слова Мої позад себе?
18 Kad vidiš lupeža, pristaješ s njim, i s preljuboèincima imaš dijel.
Коли ти бачиш крадія, заводиш із ним приязні стосунки; і від перелюбників маєш свою частку.
19 Usta si svoja pustio da govore zlo, i jezik tvoj plete prijevare.
Вуста твої вживаєш для зла, і язик твій плете підступні каверзи.
20 Sjediš i govoriš na brata svojega, sina matere svoje opadaš.
Сидиш [на суді], намовляєш на брата твого, проти сина своєї матері свідчиш ганебне.
21 Ti si to èinio, ja muèah, a ti pomisli da sam ja kao ti. Oblièiæu te, metnuæu ti pred oèi grijehe tvoje.
Ти чинив це, а Я мовчав, [тому] уявив ти [собі], що Я такий, як ти. Я покараю тебе й виставлю [звинувачення] перед очима твоїми.
22 Razumijte ovo koji zaboravljate Boga! inaèe æu zgrabiti, pa neæe niko izbaviti.
Зрозумійте ж це ті, хто забуває Бога, щоб Я не розтерзав [вас], і не буде кому врятувати.
23 Onaj mene poštuje koji prinosi hvalu na žrtvu i koji je putem na opazu. Ja æu mu pokazati spasenje Božije.
Той, хто приносить у жертву подяку, шанує Мене; і тому, хто торує дорогу [правди], покажу Я спасіння Боже».
