Psalmi 44
1 Bože, svojim ušima slušasmo, oci nam naši pripovijedaše djelo koje si uèinio u njihovo vrijeme, u staro vrijeme.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Rukom svojom izgnao si narode, a njih posadio; iskorijenio si plemena, a njih namnožio.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Jer ne zadobiše zemlje svojim maèem, niti im mišica njihova pomože, nego tvoja desnica i tvoja mišica, i svjetlost lica tvojega, jer ti bijahu omiljeli.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Bože, care moj, ti si onaj isti, pošlji pomoæ Jakovu!
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 S tobom æemo izbosti neprijatelje svoje, i s imenom tvojim izgaziæemo one koji ustaju na nas.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Jer se ne uzdam u luk svoj, niti æe mi maè moj pomoæi.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Nego æeš nas ti izbaviti od neprijatelja našijeh, i nenavidnike naše posramiæeš.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Bogom æemo se hvaliti svaki dan, i ime tvoje slaviæemo dovijeka.
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Ali sad si nas povrgao i posramio, i ne ideš s vojskom našom.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Obraæaš nas te bježimo ispred neprijatelja, i neprijatelji nas naši haraju.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Dao si nas kao ovce da nas jedu, i po narodima rasijao si nas.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 U bescjenje si prodao narod svoj, i nijesi mu podigao cijene.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Dao si nas na potsmijeh susjedima našijem, da nam se rugaju i sramote nas koji žive oko nas.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Naèinio si od nas prièu u naroda, gledajuæi nas mašu glavom tuðinci.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Svaki je dan sramota moja preda mnom, i stid je popao lice moje
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Od rijeèi potsmjevaèevih i rugaèevih, i od pogleda neprijateljevih i osvetljivèevih.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Sve ovo snaðe nas; ali ne zaboravismo tebe, niti prestupismo zavjeta tvojega.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Ne otstupi natrag srce naše, i stope naše ne zaðoše s puta tvojega.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Kad si nas bio u zemlji zmajevskoj, i pokrivao nas sjenom smrtnijem,
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Onda da bijasmo zaboravili ime Boga svojega i podigli ruke svoje k Bogu tuðemu,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Ne bi li Bog iznašao to? Jer on zna tajne u srcu.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 A ubijaju nas za tebe svaki dan; s nama postupaju kao s ovcama klanicama.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Ustani, što spavaš, Gospode! Probudi se, nemoj odbaciti zasvagda.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Zašto kriješ lice svoje? zaboravljaš nevolju i muku našu?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Duša naša pade u prah, tijelo je naše baèeno na zemlju.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Ustani, pomoæi naša, i izbavi nas radi milosti svoje.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
