Psalmi 38
1 Gospode! nemoj me karati u gnjevu svojem, niti me nakazati u jarosti svojoj.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Jer strijele tvoje ustrijeliše me, i ruka me tvoja tišti.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Nema zdrava mjesta na tijelu mojem od gnjeva tvojega; nema mira u kostima mojim od grijeha mojega.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Jer bezakonja moja izaðoše vrh glave moje, kao teško breme otežaše mi.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Usmrdješe se i zagnojiše se rane moje od bezumlja mojega.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Zgrèio sam se i pogurio veoma, vas dan idem sjetan;
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Jer sam iznutra pun ognja, i nema zdrava mjesta na tijelu mojem.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Iznemogoh i veoma oslabih, rièem od trzanja srca svojega.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Gospode! pred tobom su sve želje moje, i uzdisanje moje nije od tebe sakriveno.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Srce moje jako kuca, ostavi me snaga moja, i vid oèiju mojijeh, ni njega mi nema.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Drugovi moji i prijatelji moji videæi rane moje otstupiše, daleko stoje bližnji moji.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Koji traže dušu moju namještaju zamku, i koji su mi zlu radi, govore o pogibli i po vas dan misle o prijevari.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 A ja kao gluh ne èujem i kao nijem koji ne otvora usta svojijeh.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Ja sam kao èovjek koji ne èuje ili nema u ustima svojim pravdanja.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Jer tebe, Gospode, èekam, ti odgovaraj za mene, Gospode, Bože moj!
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Jer rekoh: da mi se ne svete, i da se ne razmeæu nada mnom, kad se spotakne noga moja.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Jer sam gotov pasti, i tuga je moja svagda sa mnom.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Priznajem krivicu svoju, i tužim radi grijeha svojega.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Neprijatelji moji žive, jaki su, i (sila) ih ima što me nenavide na pravdi.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Koji mi vraæaju zlo za dobro, neprijatelji su mi zato što sam pristao za dobrim.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Nemoj me ostaviti, Gospode, Bože moj! nemoj se udaljiti od mene.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Pohitaj u pomoæ meni, Gospode, spasitelju moj!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
