Psalmi 35
1 Gospode! budi suparnik suparnicima mojim; udri one koji udaraju na me.
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 Uzmi oružje i štit, i digni se meni u pomoæ.
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 Potegni koplje, i presijeci put onima koji me gone, reci duši mojoj: ja sam spasenje tvoje.
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Neka se postide i posrame koji traže dušu moju; neka se odbiju natrag i postide koji mi zlo hoæe.
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 Neka budu kao prah pred vjetrom, i anðeo Gospodnji neka ih progoni.
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 Neka bude put njihov taman i klizav, i anðeo Gospodnji neka ih tjera.
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 Jer ni za što zastriješe mrežom jamu za mene, ni za što iskopaše jamu duši mojoj.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 Neka doðe na njega pogibao nenadna, i mreža koju je namjestio neka ulovi njega, neka on u nju padne na pogibao.
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 A duša æe se moja radovati o Gospodu, i veseliæe se za pomoæ njegovu.
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 Sve æe kosti moje reæi: Gospode! ko je kao ti, koji izbavljaš stradalca od onoga koji mu dosaðuje, i ništega i ubogoga od onoga koji ga upropašæuje?
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 Ustaše na me lažni svjedoci; što ne znam, za ono me pitaju.
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 Plaæaju mi zlo za dobro, i sirotovanje duši mojoj.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 Ja se u bolesti njihovoj oblaèih u vreæu, muèih postom dušu svoju, i molitva se moja vraæaše u prsima mojima.
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 Kao prijatelj, kao brat postupah; bijah sjetan i s oborenom glavom kao onaj koji za materom žali.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 A oni se raduju kad se ja spotaknem, i kupe se, kupe se na me, zadaju rane, ne znam zašto, èupaju i ne prestaju.
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 S nevaljalijem i podrugljivijem besposlièarima škrguæu na me zubima svojima.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 Gospode! hoæeš li dugo gledati? Otmi dušu moju od napadanja njihova, od ovijeh lavova jedinicu moju.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 Priznavaæu te u saboru velikom, usred mnogoga naroda hvaliæu te:
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Da mi se ne bi svetili koji mi zlobe nepravedno, i namigivali oèima koji mrze na me ni za što.
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Jer oni ne govore o miru, nego na mirne na zemlji izmišljaju lažne stvari.
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 Razvaljuju na me usta svoja, i govore: dobro! dobro! vidi oko naše.
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 Vidiš, Gospode! nemoj muèati; Gospode! nemoj otstupiti od mene.
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 Probudi se, ustani na sud moj, Bože moj i Gospode, i na parnicu moju.
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 Sudi mi po pravdi svojoj, Gospode, Bože moj, da mi se ne svete.
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Ne daj da govore u srcu svojem: dobro! to smo htjeli! Ne daj da govore: proždrijesmo ga.
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Nek se postide i posrame svi koji se raduju zlu mojemu, nek se obuku u stid i u sram koji se razmeæu nada mnom.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Neka se raduju i vesele koji mi žele pravdu, i govore jednako: velik Gospod, koji želi mira sluzi svojemu!
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 I moj æe jezik kazivati pravdu tvoju, i hvalu tebi svaki dan.
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
