Psalmi 18
1 Ljubiæu te, Gospode, krjeposti moja,
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Gospode, grade moj, zaklone moj, koji se oboriti ne može, izbavitelju moj, Bože moj, kamena goro, na kojoj se ne bojim zla, štite moj, rože spasenja mojega, utoèište moje!
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Prizivljem Gospoda, kojemu se klanjati valja, i opraštam se neprijatelja svojih.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Obuzeše me smrtne bolesti, i potoci nevaljalijeh ljudi uplašiše me.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 U svojoj tjeskobi prizvah Gospoda, i k Bogu svojemu povikah; on èu iz dvora svojega glas moj, i vika moja doðe mu do ušiju.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Zatrese se i pokoleba se zemlja, zadrmaše se i pomjeriše iz temelja gore, jer se on razljuti.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Podiže se dim od gnjeva njegova, iz usta njegovijeh oganj, koji proždire, i živo ugljevlje otskakaše od njega.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Savi nebesa i siðe. Mrak bješe pod nogama njegovijem.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Sjede na heruvima i podiže se, i poletje na krilima vjetrnijem.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Od mraka naèini sebi krov, sjenicu oko sebe, od mraènijeh voda, oblaka vazdušnijeh.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 Od sijevanja pred njim kroz oblake njegove udari grad i živo ugljevlje.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Zagrmje na nebesima Gospod, i višnji pusti glas svoj, grad i živo ugljevlje.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Pusti strijele svoje, i razmetnu ih; silu munja, i rasu ih.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 I pokazaše se izvori vodeni, i otkriše se temelji vasionoj od prijetnje tvoje, Gospode, od dihanja duha gnjeva tvojega.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Tada pruži s visine ruku, uhvati me, izvuèe me iz vode velike.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Izbavi me od neprijatelja mojega silnoga i od mojih nenavidnika, kad bijahu jaèi od mene.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Ustaše na me u dan nevolje moje, ali mi Gospod bi potpora.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Izvede me na prostrano mjesto, i izbavi me, jer sam mu mio.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Dade mi Gospod po pravdi mojoj, i za èistotu ruku mojih dariva me.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 Jer se držah putova Gospodnjih, i ne odmetnuh se Boga svojega,
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 Nego su svi zakoni njegovi preda mnom, i zapovijesti njegovijeh ne uklanjam od sebe.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Bih mu vjeran, i èuvah se od bezakonja svojega.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Dade mi Gospod po pravdi mojoj, po èistoti ruku mojih pred oèima njegovima.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Sa svetima postupaš sveto, s èovjekom vjernim vjerno,
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 S èistim èisto, a s nevaljalim nasuprot njemu.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Jer ti pomažeš ljudima nevoljnim, a oèi ponosite ponižavaš.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Ti raspaljuješ vidjelo moje; Gospod moj prosvjetljuje tamu moju.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 S tobom razbijam vojsku, i s Bogom svojim skaèem preko zida.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Put je Božji vjeran, rijeè Gospodnja èista. On je štit svjema koji se u nj uzdaju.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Jer ko je Bog osim Gospoda, i ko je obrana osim Boga našega?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Ovaj Bog opasuje me snagom, i èini mi vjeran put.
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Daje mi noge kao u jelena, i na visine stavlja me.
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 Uèi ruke moje boju, i mišice moje èini da su luk od mjedi.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Ti mi daješ štit spasenja svojega; desnica tvoja drži me, i milost tvoja èini me velika.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Ti širiš korak moj, te se ne spotièu noge moje.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Tjeram neprijatelje svoje i stižem ih, i ne vraæam se dok ih ne istrijebim.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Obaram ih, i ne mogu ustati, padaju pod noge moje.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Jer me ti opasuješ snagom za boj, i koji ustanu na me, obaraš ih preda mnom.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Neprijatelja mojih pleæi ti mi obraæaš, i potirem nenavidnike svoje.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Oni vièu, ali nema pomagaèa, ka Gospodu, ali ih on ne sluša.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Rasipam ih kao prah po vjetru, kao blato po ulicama gazim ih.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Ti me izbavljaš od bune narodne, postavljaš me da sam glava tuðim plemenima; narod kojega ne poznavah, služi mi.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Po samome èuvenju slušaju me, tuðini pokorni su mi.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Tuðini blijede, dršæu u gradovima svojim.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Živ je Gospod, i da je blagosloven braniè moj! Da se uzvisi Bog spasenja mojega,
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 Bog, koji mi daje osvetu, i pokorava mi narode,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 Koji me izbavlja od neprijatelja, podiže me nad one koji ustaju na me i od èovjeka žestoka izbavlja me!
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Toga radi hvalim te, Gospode, pred narodima, i pojem imenu tvojemu,
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Koji slavno izbavljaš cara svojega, i èiniš milost pomazaniku svojemu Davidu i natražju njegovu dovijeka.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
