Psalmi 137

1 Na vodama Vavilonskim sjeðasmo i plakasmo opominjuæi se Siona.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 O vrbama sred njega vješasmo harfe svoje.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Ondje iskahu koji nas zarobiše da pjevamo, i koji nas oboriše da se veselimo: “pjevajte nam pjesmu Sionsku.”

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Kako æemo pjevati pjesmu Gospodnju u zemlji tuðoj?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Ako zaboravim tebe, Jerusalime, neka me zaboravi desnica moja.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Neka prione jezik moj za usta moja, ako tebe ne uspamtim, ako ne uzdržim Jerusalima svrh veselja svojega.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Napomeni, Gospode, sinovima Edomovijem dan Jerusalimski, kad govoriše: raskopajte, raskopajte ga do temelja.

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Kæeri Vavilonska, krvnico, blago onome ko ti plati za djelo koje si nama uèinila!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Blago onome koji uzme i razbije djecu tvoju o kamen.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!