Psalmi 119
1 Blago onima kojima je put èist, koji hode u zakonu Gospodnjem.
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Blago onima koji èuvaju otkrivenja njegova, svijem srcem traže ga;
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 Koji ne èine bezakonja, hode putovima njegovijem!
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Ti si dao zapovijesti svoje, da se èuvaju dobro.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Kad bi putovi moji bili upravljeni da èuvam naredbe tvoje!
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 Onda se ne bih postidio, pazeæi na zapovijesti tvoje;
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Hvalio bih te s pravijem srcem, uèeæi se pravednijem zakonima tvojim.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Èuvaæu naredbe tvoje, nemoj me ostaviti sasvijem.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Kako æe mladiæ oèistiti put svoj? Vladajuæi se po tvojim rijeèima.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Svijem srcem svojim tražim tebe, ne daj mi da zaðem od zapovijesti tvojih.
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 U srce svoje zatvorio sam rijeè tvoju, da ti ne griješim.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Blagosloven si, Gospode! nauèi me naredbama svojim.
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Ustima svojim javljam sve sudove usta tvojih.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 Na putu otkrivenja tvojih radujem se kao za veliko bogatstvo.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 O zapovijestima tvojim razmišljam, i pazim na putove tvoje.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Naredbama tvojim tješim se, ne zaboravljam rijeèi tvoje.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Uèini milost sluzi svojemu, da bih živio i èuvao rijeè tvoju.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Otvori oèi moje, da bih vidio èudesa zakona tvojega;
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Gost sam na zemlji, nemoj sakriti od mene zapovijesti svojih.
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Iznemože duša moja želeæi bez prestanka poznati sudove tvoje.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Ti si strašan prokletim oholicama, koje zastranjuju od zapovijesti tvojih.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Odvrati od mene rug i sramotu, jer èuvam otkrivenja tvoja.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Sjede knezovi i dogovaraju se na mene; a sluga tvoj razmišlja o naredbama tvojim.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Otkrivenja su tvoja utjeha moja, savjetnici moji.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Duša moja leži u prahu; oživi me po rijeèi svojoj.
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Kazujem putove svoje, i èuješ me; nauèi me naredbama svojim.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Urazumi me o putu zapovijesti svojih, i razmišljaæu o èudesima tvojim.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Suze proliva duša moja od tuge, okrijepi me po rijeèi svojoj.
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Put lažni ukloni od mene i zakon svoj daruj mi.
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Put istini izbrah, zakone tvoje tražim.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Prionuh za otkrivenja tvoja, Gospode; nemoj me osramotiti.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Putem zapovijesti tvojih trèim, jer si raširio srce moje.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Pokaži mi, Gospode, put naredaba svojih, da ga se držim do kraja.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Urazumi me, i držaæu se zakona tvojega, i èuvati ga svijem srcem.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Postavi me na stazu zapovijesti svojih, jer mi je ona omiljela.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Privij srce moje k otkrivenjima svojim, a ne k lakomstvu.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Odvrati oèi moje da ne gledaju ništavila, putem svojim oživi me.
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Ispuni sluzi svojemu rijeè svoju da te se boji.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Ukloni rug moj, kojega se plašim; jer su sudovi tvoji blagi.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Mile su mi zapovijesti tvoje, pravdom svojom oživi me.
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 Neka doðe na me milost tvoja, Gospode, pomoæ tvoja po rijeèi tvojoj.
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 I ja æu odgovoriti onome koji me ruži; jer se uzdam u rijeè tvoju.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 Nemoj uzeti nigda od usta mojih rijeèi istine, jer èekam sudove tvoje.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 I èuvaæu zakon tvoj svagda, dovijeka i bez prestanka.
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 Hodiæu slobodno, jer tražim zapovijesti tvoje.
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Govoriæu o otkrivenjima tvojim pred carevima, i neæu se stidjeti.
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 Tješiæu se zapovijestima tvojim, koje ljubim.
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 Ruke svoje pružam k zapovijestima tvojim, koje ljubim, i razmišljam o naredbama tvojim.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Opomeni se rijeèi svoje k sluzi svojemu, na koju si mi zapovjedio da se oslanjam.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 U nevolji mojoj tješi me što me rijeè tvoja oživljava.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Oholi mi se rugaju veoma; ali ja ne otstupam od zakona tvojega.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Pamtim sudove tvoje od iskona, Gospode, i tješim se.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Gnjev me obuzima na bezbožnike, koji ostavljaju zakon tvoj.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Naredbe su tvoje pjesma moja u putnièkom stanu mojem.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Noæu pominjem ime tvoje, Gospode, i èuvam zakon tvoj.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 To je moje, da èuvam zapovijesti tvoje.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Dio moj ti si, Gospode; naumio sam èuvati rijeèi tvoje.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Molim ti se iz svega srca, smiluj se na me po rijeèi svojoj.
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Razmatram putove svoje, i obraæam noge svoje k otkrivenjima tvojim.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Hitim, i ne zatežem se èuvati zapovijesti tvoje.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Mreže bezbožnièke opkoliše me, ali zakona tvojega ne zaboravljam.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 U po noæi ustajem da te slavim za pravedne sudove tvoje.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 U zajednici sam sa svima koji se tebe boje i koji èuvaju zapovijesti tvoje.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Dobrote je tvoje, Gospode, puna sva zemlja; naredbama svojim nauèi me.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Uèinio si dobro sluzi svojemu, Gospode, po rijeèi svojoj.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Dobroj misli i znanju nauèi me, jer zapovijestima tvojim vjerujem.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Prije stradanja svojega lutah, a sad èuvam rijeè tvoju.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Ti si dobar, i dobro èiniš; nauèi me naredbama svojim.
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Oholi pletu na mene laž, ali se ja svijem srcem držim zapovijesti tvojih.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Zadriglo je srce njihovo kao salo, a ja se tješim zakonom tvojim.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Dobro mi je što stradam, da se nauèim naredbama tvojim.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Miliji mi je zakon usta tvojih nego tisuæe zlata i srebra.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Ruke tvoje stvorile su me i naèinile me; urazumi me, i nauèiæu se zapovijestima tvojim.
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Koji se tebe boje, vidjeæe me, i radovaæe se što se uzdam u tvoju rijeè.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Znam da su sudovi tvoji, Gospode, pravedni, i po pravdi me karaš.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Neka bude dobrota tvoja utjeha moja, kao što si rekao sluzi svojemu.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Neka doðe k meni milosrðe tvoje, i oživim; jer je zakon tvoj utjeha moja.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Nek se postide oholi; jer me bez krivice oboriše. Ja razmišljam o zapovijestima tvojim.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Nek se obrate k meni koji se tebe boje, i koji znadu otkrivenja tvoja.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Srce moje neka bude savršeno u naredbama tvojim, da se ne postidim.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Èezne duša moja za spasenjem tvojim, rijeè tvoju èekam.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Èeznu oèi moje za rijeèju tvojom; govorim: kad æeš me utješiti?
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Postadoh kao mijeh u dimu, ali tvojih naredaba ne zaboravih.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Koliko æe biti dana sluge tvojega? Kad æeš suditi onima koji me gone?
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Oholi iskopaše mi jamu nasuprot zakonu tvojemu.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Sve su zapovijesti tvoje istina; bez krivice me gone, pomozi mi.
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 Umalo me ne ubiše na zemlji, ali ja ne ostavljam zapovijesti tvojih.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Po milosti svojoj oživi me, i èuvaæu otkrivenja usta tvojih.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Dovijeka je, Gospode, rijeè tvoja utvrðena na nebesima,
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 Od koljena do koljena istina tvoja; ti si postavio zemlju, i stoji.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 Po tvojoj naredbi sve stoji sad; jer sve služi tebi.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Da nije zakon tvoj bio utjeha moja, poginuo bih u nevolji svojoj.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Zapovijesti tvojih neæu zaboraviti dovijeka, jer me njima oživljavaš.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Ja sam tvoj, pomozi mi, jer tražim zapovijesti tvoje.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Bezbožnici gledaju da me ubiju; a ja razmišljam o tvojim otkrivenjima.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Svemu savršenome vidjeh kraj; ali je zapovijest tvoja veoma široka.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Kako ljubim zakon tvoj! Vas dan mislim o njemu.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Zapovijest tvoja èini me mudrijega od neprijatelja mojih; jer je sa mnom uvijek.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Razumniji postah od svijeh uèitelja svojih; jer razmišljam o tvojim otkrivenjima.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Mudriji sam od staraca; jer zapovijesti tvoje èuvam.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Od svakoga zloga puta zaustavljam noge svoje, da bih èuvao rijeè tvoju.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Od naredaba tvojih ne otstupam; jer si me ti nauèio.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Kako su slatke jeziku mojemu rijeèi tvoje, slaðe od meda ustima mojima!
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Od zapovijesti tvojih postadoh razuman; toga radi mrzim na svaki put lažni.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Rijeè je tvoja žižak nozi mojoj, i vidjelo stazi mojoj.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Zakleh se da æu èuvati naredbe pravde tvoje, i izvršiæu.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Poništen sam veoma, Gospode, oživi me po rijeèi svojoj.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Neka ti bude ugodna, Gospode, dobrovoljna žrtva usta mojih, i sudovima svojim nauèi me.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Duša je moja u ruci mojoj neprestano u nevolji; ali zakona tvojega ne zaboravljam.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Bezbožnici su mi metnuli zamku; ali od zapovijesti tvojih ne zastranih.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Prisvojih otkrivenja tvoja zavavijek; jer su radost srcu mojemu.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Privolio sam srce svoje da tvori naredbe tvoje navijek, do kraja.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Koji prestupaju zakon, ja na njih mrzim, a zakon tvoj ljubim.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Ti si zaklon moj i štit moj; rijeè tvoju èekam.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Idite od mene, bezakonici! I èuvaæu zapovijesti Boga svojega.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Ukrijepi me po rijeèi svojoj i biæu živ, i nemoj me osramotiti u nadanju mom.
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Utvrdi me, i spašæu se, i razmišljaæu o naredbama tvojim bez prestanka.
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Obaraš sve koji otstupaju od naredaba tvojih; jer su pomisli njihove laž.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Kao gar bacaš sve bezbožnike na zemlji; toga radi omilješe mi otkrivenja tvoja.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Drkæe od straha tvojega tijelo moje, i sudova tvojih bojim se.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Èinim sud i pravdu, ne daj me onima koji me gone.
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Odbrani slugu svojega na dobro njegovo, da mi ne èine sile oholi.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Oèi moje èeznu za spasenjem tvojim i za rijeèju pravde tvoje.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Uèini sluzi svojemu po milosti svojoj, i naredbama svojim nauèi me.
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Ja sam sluga tvoj; urazumi me, i poznaæu otkrivenja tvoja.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Vrijeme je da Gospod radi; oboriše zakon tvoj.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Toga radi ljubim zapovijesti tvoje veæma nego zlato i drago kamenje.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Toga radi zapovijesti tvoje držim da su vjerne, na svaki put lažni mrzim.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Divna su otkrivenja tvoja; zato ih èuva duša moja.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Rijeèi tvoje kad se jave, prosvjetljuju i urazumljuju proste.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Otvoram usta svoja da odahnem, jer sam žedan zapovijesti tvojih.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Pogledaj me i smiluj se na me, kao što radiš s onima koji ljube ime tvoje.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Tvrdi stope moje u rijeèi svojoj, i ne daj nikakome bezakonju da oblada mnom.
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Izbavi me od nasilja ljudskoga, i èuvaæu zapovijesti tvoje.
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Svjetlošæu lica svojega obasjaj slugu svojega, i nauèi me naredbama svojim.
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Oèi moje liju potoke, zato što ne èuvaju zakona tvojega.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Pravedan si, Gospode, i pravi su sudovi tvoji.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Javio si pravdu u otkrivenjima svojim, i istinu cijelu.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Revnost moja jede me, zato što moji neprijatelji zaboraviše rijeèi tvoje.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Rijeè je tvoja veoma èista, i sluga je tvoj veoma ljubi.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Ja sam malen i poništen, ali zapovijesti tvojih ne zaboravljam.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Pravda je tvoja pravda vjeèna, i zakon tvoj istina.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Tuga i nevolja naðe me, zapovijesti su tvoje utjeha moja.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Vjeèna je pravda u otkrivenjima tvojim; urazumi me, i biæu živ.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Vièem iz svega srca: usliši me, Gospode; saèuvaæu naredbe tvoje.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Prizivam te, pomozi mi; držaæu se otkrivenja tvojih.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Pretjeèem svanuæe, i vièem; rijeè tvoju èekam.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Pretjeèu oèi moje jutrenju stražu, da bih razmišljao o rijeèi tvojoj.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Èuj glas moj po milosti svojoj, Gospode; po sudu svojemu oživi me.
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Prikuèuju se koji ljube bezakonje; udaljili su se od zakona tvojega.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Ti si blizu, Gospode, i sve su zapovijesti tvoje istina.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Odavna znam za otkrivenja tvoja, da si ih postavio zavavijek.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Pogledaj nevolju moju, i izbavi me, jer ne zaboravljam zakona tvojega.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Primi se stvari moje, i odbrani me; po rijeèi svojoj oživi me.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Daleko je od bezbožnika spasenje, jer se ne drže naredaba tvojih.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Milosrðe je tvoje, Gospode, veliko; po pravome sudu svom oživi me.
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Mnogo je protivnika mojih i neprijatelja mojih; ali ja ne otstupam od otkrivenja tvojih.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Vidim odmetnike, i mrsko mi je; jer ne èuvaju rijeèi tvoje.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Gledaj, kako ljubim zapovijesti tvoje, Gospode, po milosti svojoj oživi me.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Osnova je rijeèi tvoje istina, i vjeèan je svaki sud pravde tvoje.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Knezovi me gone ni za što, ali se srce moje boji rijeèi tvoje.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Radujem se rijeèi tvojoj kao onaj koji zadobije velik plijen.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Mrzim na laž i gadim se na nju, ljubim zakon tvoj.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Sedam puta na dan hvalim te za sudove pravde tvoje.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Velik mir imaju oni koji ljube zakon tvoj, i u njih nema spoticanja.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Èekam spasenje tvoje, Gospode, i zapovijesti tvoje izvršujem.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Duša moja èuva otkrivenja tvoja, i ja ih ljubim veoma.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Èuvam zapovijesti tvoje i otkrivenja; jer su svi putovi moji pred tobom.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Neka izaðe tužnjava moja preda te, Gospode! Po rijeèi svojoj urazumi me.
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Neka doðe moljenje moje preda te! Po rijeèi svojoj izbavi me.
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Usta æe moja pjevati hvalu, kad me nauèiš naredbama svojim.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Jezik æe moj kazivati rijeè tvoju, jer su sve zapovijesti tvoje pravedne.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Neka mi bude ruka tvoja u pomoæi; jer mi omilješe zapovijesti tvoje;
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Žedan sam spasenja tvojega, Gospode, i zakon je tvoj utjeha moja.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Neka živi duša moja i tebe hvali, i sudovi tvoji neka mi pomogu.
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Zaðoh kao ovca izgubljena: traži slugu svojega; jer zapovijesti tvojih ne zaboravih.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
