Psalmi 107
1 Hvalite Gospoda, jer je dobar; jer je dovijeka milost njegova.
„Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
2 Tako neka reku koje je izbavio Gospod, koje je izbavio iz ruke neprijateljeve,
хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
3 Skupio ih iz zemalja, od istoka i zapada, od sjevera i mora.
і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
4 Lutaše po pustinji gdje se ne živi, puta gradu naseljenome ne nahodiše;
Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
5 Bjehu gladni i žedni, i duša njihova iznemagaše u njima;
голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
6 Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj; i izbavi ih iz nevolje njihove.
І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
7 I izvede ih na prav put, koji ide u grad naseljeni.
І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
8 Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
9 Jer siti dušu taštu, i dušu gladnu puni dobra.
бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
10 Sjedješe u tami i u sjenu smrtnom, okovani u tugu i u gvožðe;
Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
11 Jer ne slušaše rijeèi Božijih, i ne mariše za volju višnjega.
бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
12 On poništi srce njihovo stradanjem; spotakoše se, i ne bješe ko da pomože.
Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
13 Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj, i izbavi ih iz nevolje njihove;
і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
14 Izvede ih iz tame i sjena smrtnoga, i raskide okove njihove.
І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
15 Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
16 Jer razbi vrata mjedena, i prijevornice gvozdene slomi.
бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
17 Bezumnici stradaše za nevaljale putove svoje, i za nepravde svoje.
Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
18 Svako se jelo gadilo duši njihovoj, i doðoše do vrata smrtnijeh.
Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
19 Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj, i izbavi ih iz nevolje njihove.
і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
20 Posla rijeè svoju i iscijeli ih, i izbavi ih iz groba njihova.
Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
21 Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
22 I neka prinesu žrtvu za hvalu, i kazuju djela njegova u pjesmama!
і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
23 Koji plove po moru na korabljima, i rade na velikim vodama,
Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
24 Oni su vidjeli djela Gospodnja, i èudesa njegova u dubini.
вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
25 Kaže, i diže se silan vjetar, i ustaju vali na njemu,
Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
26 Dižu se do nebesa i spuštaju do bezdana: duša se njihova u nevolji razliva;
до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
27 Posræu i ljuljaju se kao pijani; sve mudrosti njihove nestaje.
Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
28 Ali zavikaše ka Gospodu u tuzi svojoj, i izvede ih iz nevolje njihove.
Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
29 On obraæa vjetar u tišinu, i vali njihovi umuknu.
Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
30 Vesele se kad se stišaju, i vodi ih u pristanište koje žele.
і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
31 Neka hvale Gospoda za milost njegovu, i za èudesa njegova radi sinova ljudskih!
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
32 Neka ga uzvišuju na saboru narodnom, na skupštini starješinskoj slave ga!
Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
33 On pretvara rijeke u pustinju, i izvore vodene u suhotu,
Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
34 Rodnu zemlju u slanu pustaru za nevaljalstvo onijeh koji žive na njoj.
плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
35 On pretvara pustinju u jezera, i suhu zemlju u izvore vodene,
Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
36 I naseljava onamo gladne. Oni zidaju gradove za življenje;
і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
37 Siju polja, sade vinograde i sabiraju ljetinu.
і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
38 Blagosilja ih i množe se jako, i stoke im ne umaljuje.
І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
39 Prije ih bijaše malo, padahu od zla i nevolje, što ih stizaše.
Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
40 On sipa sramotu na knezove, i ostavlja ih da lutaju po pustinji gdje nema putova.
Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
41 On izvlaèi ubogoga iz nevolje, i plemena množi kao stado.
а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
42 Dobri vide i raduju se, a svako nevaljalstvo zatiskuje usta svoja.
Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
43 Ko je mudar, neka zapamti ovo, i neka poznadu milosti Gospodnje.
Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
