Psalmi 102
1 Gospode! èuj molitvu moju, i vika moja nek izaðe preda te.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Nemoj odvratiti lica svojega od mene; u dan kad sam u nevolji prigni k meni uho svoje, u dan kad te prizivam, pohitaj, usliši me.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Jer proðoše kao dim dani moji, kosti moje kao topionica ogorješe.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Pokošeno je kao trava i posahlo srce moje, da zaboravih jesti hljeb svoj.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Od uzdisanja mojega prionu kost moja za meso moje.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Postadoh kao gem u pustinji; ja sam kao sova na zidinama.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Ne spavam, i sjedim kao ptica bez druga na krovu.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Svaki dan ruže me neprijatelji moji, i koji su se pomamili na mene, mnom se uklinju.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Jedem pepeo kao hljeb, i piæe svoje rastvaram suzama
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Od gnjeva tvojega i srdnje tvoje; jer podigavši me bacio si me.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Dani su moji kao sjen, koji prolazi, i ja kao trava osuših se.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 A ti, Gospode, ostaješ dovijeka, i spomen tvoj od koljena do koljena.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Ti æeš ustati, smilovaæeš se na Sion, jer je vrijeme smilovati se na nj, jer je došlo vrijeme;
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Jer slugama tvojim omilje i kamenje njegovo, i prah njegov žale.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Tada æe se neznabošci bojati imena Gospodnjega, i svi carevi zemaljski slave njegove;
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Jer æe Gospod sazidati Sion, i javiti se u slavi svojoj;
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Pogledaæe na molitvu onijeh koji nemaju pomoæi, i neæe se oglušiti molbe njihove.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Napisaæe se ovo potonjemu rodu, i narod nanovo stvoren hvaliæe Gospoda,
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Što je prinikao sa svete visine svoje, Gospod pogledao s neba na zemlju,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Da èuje uzdisanje sužnjevo, i odriješi sinove smrtne;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Da bi kazivali na Sionu ime Gospodnje i hvalu njegovu u Jerusalimu,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Kad se skupe narodi i carstva da služe Gospodu.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Strošio je na putu krjepost moju, skratio dane moje.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Rekoh: Bože moj! nemoj me uzeti u polovini dana mojih. Tvoje su godine od koljena do koljena.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Davno si postavio zemlju, i nebesa su djelo ruku tvojih.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 To æe proæi, a ti æeš ostati; sve æe to kao haljina ovetšati, kao haljinu promijeniæeš ih i promijeniæe se.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Ali ti si taj isti i godine tvoje neæe isteæi.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Sinovi æe sluga tvojih živjeti, i sjeme æe se njihovo utvrditi pred licem tvojim.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
