Poslovice 4
1 Slušajte, djeco, nastavu oèinu, i pazite da biste poznali mudrost.
Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
2 Jer vam dobru nauku dajem, ne ostavljajte zakona mojega.
бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
3 Kad bijah sin u oca svojega mlad, i jedinac u matere svoje,
бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
4 On me uèaše i govoraše mi: neka primi srce tvoje rijeèi moje, drži zapovijesti moje i biæeš živ.
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
5 Pribavi mudrost, pribavi razum; ne zaboravljaj i ne otstupaj od rijeèi usta mojih.
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
6 Nemoj je ostaviti, i èuvaæe te, ljubi je, i hraniæe te.
не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
7 Mudrost je glavno; pribavi mudrost, i za sve imanje svoje pribavi razum.
Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 Podiži je i ona æe te uzvisiti, proslaviæe te kad je zagrliš.
Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
9 Metnuæe ti na glavu vijenac od milina, krasnu krunu daæe ti.
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Slušaj, sine moj, i primi rijeèi moje, i umnožiæe ti se godine životu.
Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
11 Uèim te putu mudrosti, vodim te stazama pravijem.
дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
12 Kad ushodiš, neæe se stezati koraci tvoji, i ako potrèiš neæeš se spotaknuti.
коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
13 Drži se nastave i ne puštaj, èuvaj je, jer ti je život.
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
14 Ne idi na stazu bezbožnièku i putem nevaljalijeh ljudi ne stupaj.
На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
15 Ostavi ga, ne hodi po njemu, ukloni se od njega i mini ga.
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
16 Jer ne spavaju ako ne uèine zla, i ne dolazi im san ako koga ne obore.
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
17 Jer jedu hljeb bezbožnosti i piju vino nasilja.
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
18 A put je pravednièki kao svijetlo vidjelo, koje sve veæma svijetli dok ne bude pravi dan.
А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
19 A put je bezbožnièki kao mrak, ne znaju na što æe se spotaknuti.
Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
20 Sine moj, slušaj rijeèi moje, prigni uho svoje besjedi mojoj.
Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
21 Da ti ne odlaze iz oèiju; èuvaj ih usred srca svojega.
Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
22 Jer su život onima koji ih nalaze i zdravlje svemu tijelu njihovu.
Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
23 Svrh svega što se èuva èuvaj srce svoje, jer iz njega izlazi život.
Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
24 Ukloni od usta svojih opaèinu i od usana svojih nevaljalstvo udalji.
Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
25 Oèi tvoje neka gledaju upravo i vjeðe tvoje neka se upravljaju pravo pred tobom.
Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
26 Mjeri stazu nogama svojim, i svi putovi tvoji neka su poravnjeni.
Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
27 Ne svræi ni nadesno ni nalijevo, odvraæaj nogu svoju oda zla.
не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
