Poslovice 30
1 Rijeèi Agura sina Jakejeva; sabrane rijeèi toga èovjeka Itilu, Itilu i Ukalu.
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Ja sam luði od svakoga, i razuma èovjeèijega nema u mene.
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 Niti sam uèio mudrosti niti znam svetijeh stvari.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Ko je izašao na nebo i opet sišao? ko je skupio vjetar u pregršti svoje? ko je svezao vode u plašt svoj? ko je utvrdio sve krajeve zemlji? kako mu je ime? i kako je ime sinu njegovu? znaš li?
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Sve su rijeèi Božije èiste; on je štit onima koji se uzdaju u nj.
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 Ništa ne dodaji k rijeèima njegovijem, da te ne ukori i ne naðeš se laža.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Za dvoje molim te; nemoj me se oglušiti dok sam živ:
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 Taštinu i rijeè lažnu udalji od mene; siromaštva ni bogatstva ne daj mi, hrani me hljebom po obroku mom,
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 Da ne bih najedavši se odrekao se tebe i rekao: ko je Gospod? ili osiromašivši da ne bih krao i uzalud uzimao ime Boga svojega.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Ne opadaj sluge gospodaru njegovu, da te ne bi kleo i ti bio kriv.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Ima rod koji psuje oca svojega i ne blagosilja matere svoje.
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 Ima rod koji misli da je èist, a od svoga kala nije opran.
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 Ima rod koji drži visoko oèi svoje, i vjeðe mu se dižu uvis.
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 Ima rod kojemu su zubi maèevi i kutnjaci noževi, da proždire siromahe sa zemlje i uboge izmeðu ljudi.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Pijavica ima dvije kæeri, koje govore: daj, daj. Ima troje nesito, i èetvrto nikad ne kaže: dosta:
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 Grob, materica jalova, zemlja, koja ne biva sita vode, i oganj, koji ne govori: dosta. (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 Oko koje se ruga ocu i neæe da sluša matere, kljuvaæe ga gavrani s potoka i jesti orliæi.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Troje mi je èudesno, i èetvrtoga ne razumijem:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 Put orlov u nebo, put zmijin po stijeni, put laðin posred mora, i put èovjeèiji k djevojci.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Taki je put kurvin: jede, i ubriše usta, pa veli: nijesam uèinila zla.
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Od troga se potresa zemlja, i èetvrtoga ne može podnijeti:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 Od sluge, kad postane car, od bezumnika, kad se najede hljeba,
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 Od puštenice, kad se uda, od sluškinje kad naslijedi gospoðu svoju.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Èetvoro ima maleno na zemlji, ali mudrije od mudaraca:
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 Mravi, koji su slab narod, ali opet pripravljaju u ljeto sebi hranu;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 Pitomi zeèevi, koji su nejak narod, ali opet u kamenu grade sebi kuæu;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 Skakavci, koji nemaju cara, ali opet idu svi jatom;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 Pauk, koji rukama radi i u carskim je dvorima.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Troje lijepo koraèa, i èetvrto lijepo hodi:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 Lav, najjaèi izmeðu zvjerova, koji ne uzmièe ni pred kim,
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 Konj opasan po bedrima ili jarac, i car na koga niko ne ustaje.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Ako si ludovao ponesavši se ili si zlo mislio, metni ruku na usta.
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Kad se razbija mlijeko, izlazi maslo; i ko jako nos utire, izgoni krv; tako ko draži na gnjev, zameæe svaðu.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
