Poslovice 20
1 Vino je potsmjevaè i silovito piæe nemirnik, i ko god za njim luta neæe biti mudar.
Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
2 Strah je carev kao rika mladoga lava; ko ga draži, griješi svojoj duši.
Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
3 Slava je èovjeku da se okani svaðe; a ko je god bezuman, upleæe se.
Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
4 Radi zime ljenivac ne ore; prosi o žetvi, i ništa ne dobija.
Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
5 Savjet je u srcu èovjeèijem duboka voda, ali èovjek razuman crpe ga.
Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
6 Najviše ljudi hvali se svojom dobrotom; ali ko æe naæi èovjeka istinita?
Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
7 Pravednik jednako hodi u bezazlenosti svojoj; blago sinovima njegovijem poslije njega!
У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
8 Car sjedeæi na prijestolu sudskom rasipa oèima svojim svako zlo.
Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
9 Ko može reæi: oèistio sam srce svoje, èist sam od grijeha svojega?
Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
10 Dvojak poteg i dvojaka mjera, oboje je mrsko Gospodu.
Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
11 Po djelima svojim poznaje se i dijete hoæe li biti èisto i hoæe li biti pravo djelo njegovo.
Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
12 Uho koje èuje, i oko koje vidi, oboje je Gospod naèinio.
Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
13 Ne ljubi sna, da ne osiromašiš; otvoraj oèi svoje, i biæeš sit hljeba.
Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
14 Ne valja, ne valja, govori ko kupuje, a kad otide onda se hvali.
„Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
15 Ima zlata i mnogo bisera, ali su mudre usne najdragocjeniji nakit.
Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
16 Uzmi haljinu onome koji se podjemèi za tuðina, uzmi zalog od njega za tuðinku.
Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
17 Sladak je èovjeku hljeb od prijevare, ali mu se poslije napune usta pijeska.
Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
18 Misli se utvrðuju savjetom; zato razumno ratuj.
Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
19 Ko otkriva tajnu, postupa nevjerno; zato se ne miješaj s onijem koji razvaljuje usta.
Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
20 Ko psuje oca svojega ili mater svoju, njegov æe se žižak ugasiti u crnom mraku.
Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
21 Našljedstvo koje se iz poèetka brzo dobija, ne biva na pošljetku blagosloveno.
Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
22 Ne govori: vratiæu zlo. Èekaj Gospoda, i saèuvaæe te.
Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
23 Mrzak je Gospodu dvojak poteg, mjerila lažna nijesu dobra.
Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
24 Od Gospoda su koraci èovjeèji, a èovjek kako æe razumjeti put njegov?
Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Zamka je èovjeku da proždre svetinju, i poslije zavjeta opet da traži.
Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
26 Mudar car rasipa bezbožnike i pušta na njih kolo.
Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
27 Vidjelo je Gospodnje duša èovjeèija, istražuje sve što je u srcu.
Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
28 Milost i istina èuvaju cara, i milošæu podupire svoj prijesto.
Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
29 Slava je mladiæima sila njihova, a starcima èast sijeda kosa.
Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
30 Modrice od boja i udarci koji prodiru do srca jesu lijek zlome.
Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
