Poslovice 1
1 Prièe Solomuna sina Davidova, cara Izrailjeva,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Da se poznaje mudrost i nastava, da se razumiju rijeèi razumne,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Da se prima nastava u razumu, u pravdi, u sudu i u svemu što je pravo,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Da se daje ludima razboritost, mladiæima znanje i pomnjivost.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Mudar æe slušati i više æe znati, i razuman æe steæi mudrost,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Da razumije prièe i znaèenje, rijeèi mudrijeh ljudi i zagonetke njihove.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Poèetak je mudrosti strah Gospodnji; ludi preziru mudrost i nastavu.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Slušaj, sine, nastavu oca svojega, i ne ostavljaj nauke matere svoje.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Jer æe biti vijenac od milina oko glave tvoje, i grivna na grlu tvom.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Sine moj, ako bi te mamili grješnici, ne pristaj;
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Ako bi rekli: hodi s nama da vrebamo krv, da zasjedamo pravome ni za što;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Svakojakoga blaga dobiæemo, napuniæemo kuæe svoje plijena;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Bacaæeš ždrijeb svoj s nama; jedan æe nam tobolac biti svjema;
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Sine moj, ne idi na put s njima, èuvaj nogu svoju od staze njihove.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Jer nogama svojim trèe na zlo i hite da proljevaju krv.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Jer se uzalud razapinje mreža na oèi svakoj ptici;
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 A oni vrebaju svoju krv i zasjedaju svojoj duši.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Taki su putovi svijeh lakomijeh na dobitak, koji uzima dušu svojim gospodarima.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Premudrost vièe na polju, na ulicama pušta glas svoj;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 U najveæoj vrevi vièe, na vratima, u gradu govori svoje besjede:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Ludi, dokle æete ljubiti ludost? i potsmjevaèima dokle æe biti mio potsmijeh? i bezumni dokle æe mrziti na znanje?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Obratite se na karanje moje; evo, izasuæu vam duh svoj, kazaæu vam rijeèi svoje.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Što zvah, ali ne htjeste, pružah ruku svoju, ali niko ne mari,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Nego odbaciste svaki savjet moj, i karanja mojega ne htjeste primiti;
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Zato æu se i ja smijati vašoj nevolji, rugaæu se kad doðe èega se bojite;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Kad kao pustoš doðe èega se bojite, i pogibao vaša kao oluja kad doðe, kad navali na vas nevolja i muka.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Tada æe me zvati, ali se neæu odazvati; rano æe tražiti, ali me neæe naæi.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Jer mrziše na znanje, i straha Gospodnjega ne izabraše;
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Ne pristaše na moj svjet, i preziraše sva karanja moja.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Zato æe jesti plod od putova svojih, i nasitiæe se savjeta svojih.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Jer æe lude ubiti mir njihov, i bezumne æe pogubiti sreæa njihova.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Ali ko me sluša, boraviæe bezbrižno, i biæe na miru ne bojeæi se zla.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
