Marku 13
1 I kad izlažaše iz crkve reèe mu jedan od uèenika njegovijeh: uèitelju! gle kakvo je kamenje, i kakva graðevina!
І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: „Подивися, Учителю — яке́ то каміння та що́ за будівлі!“
2 I odgovarajuæi Isus reèe mu: vidiš li ove velike graðevine? ni kamen na kamenu neæe ovdje ostati koji se neæe razmetnuti.
Ісус же до нього сказав: „Чи ти бачиш великі будинки оці? — Не зали́шиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!“
3 I kad sjeðaše na gori Maslinskoj prema crkvi, pitahu ga sama Petar i Jakov i Jovan i Andrija:
Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій:
4 Kaži nam kad æe to biti? i kakav æe znak biti kad æe se to sve svršiti?
„Скажи нам, коли станеться це? І яка буде озна́ка, коли все те ви́конатись має?“
5 A Isus odgovarajuæi im poèe govoriti: èuvajte se da vas ko ne prevari.
Ісус же почав промовляти до них: „Стережіться, щоб вас хто не звів.
6 Jer æe mnogi doæi na moje ime govoreæi: ja sam; i mnoge æe prevariti.
Бо багато-хто при́йдуть в Ім'я́ Моє, кажучи: „Це Я“. І зведу́ть багатьо́х.
7 A kad èujete ratove i glasove o ratovima, ne plašite se; jer treba da to bude; ali to još nije pošljedak.
І як про ві́йни почуєте ви, і про воєнні чутки́, — не лякайтесь, бо статись належить тому́ “. Та це ще не кінець.
8 Ustaæe narod na narod i carstvo na carstvo; i zemlja æe se tresti po svijetu; i biæe gladi i bune. To je poèetak stradanju.
„Бо повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“, будуть землетруси місця́ми, буде голод. Це поча́ток терпінь породільних.
9 A vi se èuvajte; jer æe vas predavati u sudove i po zbornicama biæe vas, i pred kraljeve i careve izvodiæe vas mene radi za svjedoèanstvo njima.
Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на сві́дчення їм.
10 I u svima narodima treba da se najprije propovjedi jevanðelje.
Але перше Єва́нгелія мусить бути наро́дам усім проповідувана.
11 A kad vas povedu da predaju, ne brinite se naprijed šta æete govoriti, niti mislite; nego što vam se da u onaj èas ono govorite; jer vi neæete govoriti nego Duh sveti.
Коли ж видадуть вас і поведуть, — не турбуйтеся заздалегі́дь, що́ вам говорити, — а що́ дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.
12 I predaæe brat brata na smrt i otac sina, i ustaæe djeca na roditelje i pobiæe ih.
І видасть на смерть брата брат, а ба́тько — дитину. І „діти повстануть навпроти батьків“, — і їм смерть заподіють.
13 I svi æe omrznuti na vas imena mojega radi. Ali koji pretrpi do kraja blago njemu.
І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасе́ний!
14 A kad vidite mrzost opušæenja, za koju govori prorok Danilo, da stoji gdje ne treba koji èita da razumije): tada koji budu u Judeji neka bježe u gore;
Коли ж ви побачите ту „гидоту спусто́шення“, — що про неї звіщав пророк Даниїл, — що вона залягла́, де не слід, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, хто в Юдеї, нехай в го́ри втікають.
15 I koji bude na krovu da ne silazi u kuæu, niti da ulazi da uzme što iz kuæe svoje;
І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого́.
16 I koji bude u polju da se ne vraæa natrag da uzme haljinu svoju.
І хто на полі, — хай назад не вертається взяти одежу свою.
17 Ali teško trudnima i dojilicama u te dane!
Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми́, у ті дні!
18 Nego se molite Bogu da ne bude bježan vaša u zimu.
Моліться ж, щоб не трапилося це зимою!
19 Jer æe u dane te biti nevolja kakova nije bila od poèetka stvorenja koje je Bog stvorio dosad, i neæe ni biti.
Будуть бо ті дні такою „скорбо́тою, що її не було з первопо́чину світу“, що його Бог створив, „аж досі“, і не буде.
20 I da Gospod ne skrati dane niko ne bi ostao; ali izbranijeh radi, koje izbra, skratio je dane.
І коли б Госпо́дь не вкоротив тих днів, — не спаслася б ніяка люди́на; але ради ви́браних, кого вибрав, укороти́в Він ті дні.
21 Tada ako vam ko reèe: evo ovdje je Hristos; ili: eno ondje; ne vjerujte.
Тоді ж, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут“, „Ото там“, — не йміть віри.
22 Jer æe iziæi lažni hristosi i lažni proroci, i pokazaæe znake i èudesa da bi prevarili, ako bude moguæe, i izbrane.
Бо повстануть христи́ неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити озна́ки та чу́да, щоб спокуси́ти, як можна, і ви́браних.
23 Ali vi se èuvajte: eto vam sve kazah naprijed.
Але ви стережіться! Я сказав вам усе напере́д.
24 Ali u te dane, poslije te nevolje, sunce æe pomrèati, i mjesec svoju svjetlost izgubiti.
Але за тих днів, по скорбо́ті отій, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла.
25 I zvijezde æe spadati s neba i sile nebeske pokrenuti se.
і зо́рі спада́тимуть з неба, і сили небесні пору́шаться.
26 I tada æe ugledati sina èovjeèijega gdje ide na oblacima sa silom i slavom velikom.
І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах“із великою поту́гою й славою.
27 I tada æe poslati anðele svoje i sabraæe izbrane svoje od èetiri vjetra, od kraja zemlje do kraja neba.
І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його ви́браних „від вітрі́в чотирьо́х, від кра́ю землі до крайнеба“.
28 A od smokve nauèite se prièi: kad se veæ njezina grana pomladi i stane listati, znate da je blizu ljeto.
Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.
29 Tako i vi kad vidite ovo da se zbiva, znajte da je blizu kod vrata.
Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, — під дверима.
30 Zaista vam kažem da ovaj naraštaj neæe proæi dok se ovo sve ne zbude.
Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться!
31 Nebo i zemlja proæi æe, ali rijeèi moje neæe proæi.
Небо й земля промину́ться, але не мину́ться слова́ Мої!
32 A o danu tome ili o èasu niko ne zna, ni anðeli koji su na nebesima, ni sin, do otac.
Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні анголи́ на небі, ні Син, — тільки Отець.
33 Pazite, stražite i molite se Bogu; jer ne znate kad æe vrijeme nastati.
Уважайте, чува́йте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!
34 Kao što èovjek odlazeæi ostavi kuæu svoju, i da slugama svojima vlast, i svakome svoj posao; i vrataru zapovjedi da straži.
Як той чоловік, що від'їхав, і залиши́в свій дім, і дав рабам своїм вла́ду й кожному працю свою, а воротаре́ві звелів пильнувати.
35 Stražite dakle; jer ne znate kad æe doæi gospodar od kuæe, ili uveèe ili u ponoæi ili u pijetle ili ujutru;
Тож пильнуйте, — не знаєте бо, коли при́йде пан дому: уве́чорі, чи опі́вночі, чи як півні співатимуть, чи ра́нком.
36 Da ne doðe iznenada i da vas ne naðe a vi spavate.
Щоб вас не застав, що спите́, коли ве́рнеться він несподі́вано.
37 A što vam kažem, svima kažem: stražite.
А що вам Я кажу́, те всім Я кажу́: Пильнуйте!“
