Jov 6
1 A Jov odgovori i reèe:
А Йов відповів та й сказав:
2 O da bi se dobro izmjerili jadi moji, i zajedno se nevolja moja metnula na mjerila!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Pretegla bi pijesak morski; zato mi i rijeèi nedostaje.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Jer su strijele svemoguæega u meni, otrov njihov ispija mi duh, strahote Božije udaraju na me.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Rièe li divlji magarac kod trave? muèe li vo kod piæe svoje?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Jede li se bljutavo bez soli? ima li slasti u biocu od jajca?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Èega se duša moja nije htjela dotaknuti, to mi je jelo u nevolji.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 O da bi mi se ispunila molba, i da bi mi Bog dao što èekam!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 I da bi Bog htio satrti me, da bi mahnuo rukom svojom, i istrijebio me!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Jer mi je još utjeha, ako i gorim od bola niti me žali, što nijesam tajio rijeèi svetoga.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Kaka je sila moja da bih pretrpio? kakav li je kraj moj da bih produljio život svoj?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Je li sila moja kamena sila? je li tijelo moje od mjedi?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Ima li još pomoæi u mene? i nije li daleko od mene što bi me pridržalo?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Nesretnomu treba milost prijatelja njegova, ali je on ostavio strah svemoguæega.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Braæa moja iznevjeriše kao potok, kao bujni potoci proðoše,
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Koji su mutni od leda, u kojima se sakriva snijeg;
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 Kad se otkrave, oteku; kad se zagriju, nestane ih s mjesta njihovijeh.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Tamo amo svræu od putova svojih, idu u ništa i gube se.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Putnici iz Teme pogledahu, koji iðahu u Sevu uzdahu se u njih;
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Ali se postidješe što se pouzdaše u njih, došavši do njih osramotiše se.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Tako i vi postaste ništa; vidjeste pogibao moju, i strah vas je.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Eda li sam vam rekao: dajte mi, ili od blaga svojega poklonite mi;
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Ili izbavite me iz ruke neprijateljeve, i iz ruke nasilnièke iskupite me?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Pouèite me, i ja æu muèati; i u èemu sam pogriješio, obavijestite me.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Kako su jake rijeèi istinite! Ali šta æe ukor vaš?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Mislite li da æe rijeèi ukoriti, i da je govor èovjeka bez nadanja vjetar?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 I na sirotu napadate, i kopate jamu prijatelju svojemu.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Zato sada pogledajte me, i vidite lažem li pred vama.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Pregledajte; da ne bude nepravde; pregledajte, ja sam prav u tom.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Ima li nepravde na jeziku mojem? ne razbira li grlo moje zla?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
