Jov 36
1 Još govori Elijuj i reèe:
І далі Елігу казав:
2 Potrpi me malo, i pokazaæu ti, jer još ima što bih govorio za Boga.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Poèeæu izdaleka besjedu svoju, i pokazaæu da je tvorac moj pravedan.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 Doista, neæe biti lažne rijeèi moje, kod tebe je koji pravo misli.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Gle, Bog je silan, ali nikoga ne odbacuje, silan je snagom srèanom.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Ne da živjeti bezbožniku, a nevoljnicima èini pravdu.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Ne odvraæa od pravednika oèiju svojih, nego još s carevima na prijesto posaðuje ih navijek, te se uzvišuju.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Ako li su okovani u puta i svezani užima nevoljnièkim,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Tada im napominje djela njihova i bezakonja njihova kako su silna.
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 I otvora im uho da bi se popravili, i govori im da se vrate od bezakonja.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Ako poslušaju i stanu mu služiti, dovršuju dane svoje u dobru i godine svoje u radosti.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 Ako li ne poslušaju, ginu od maèa i umiru s bezumlja.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 A koji su licemjerna srca, navlaèe gnjev i ne vièu kad ih poveže;
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Umire u mladosti duša njihova i život njihov meðu kurvama.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Izbavlja nevoljnika iz nevolje njegove i otvora mu uho u muci.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Tako bi i tebe izveo iz tjeskobe na prostrano mjesto, gdje ništa ne dosaðuje, i mirni sto tvoj bio bi pun pretiline.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Ali si zaslužio sud bezbožnièki; i sud i pravda snaðe te.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Doista, gnjev je na tebi; gledaj da te ne odbaci u karanju, te te veliki otkup neæe izbaviti.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Hoæe li gledati na tvoje bogatstvo? neæe ni na zlato ni na kaku silu blaga tvojega.
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Ne uzdiši za noæu u koju narodi odlaze na svoje mjesto.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Èuvaj se da ne pogledaš na taštinu i voliš nju nego nevolju.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Gle, Bog je najviši svojom silom, ko je uèitelj kao on?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Ko mu je odredio put njegov? ili ko æe mu reæi: èiniš nepravo?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Opominji se da velièaš djela njegova, koja gledaju ljudi.
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Svi ljudi vide ih, svaki ih gleda izdaleka.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Gle, Bog je velik, i ne možemo ga poznati, broj godina njegovijeh ne može se dokuèiti.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Jer on steže kaplje vodene, koje liju dažd iz oblaka njegovijeh;
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 Kad teku oblaci, kaplju na mnoštvo ljudsko.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 I ko bi razumio prostor oblacima i grmljavu u šatoru njegovu?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Kako prostire nad njim svjetlost svoju, i dubine morske pokriva?
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Tijem sudi narodima, daje hrane izobila.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Rukama zaklanja svjetlost, i nareðuje koga da srete,
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Javljajuæi prema njemu dobru volju svoju, i prema stoci i prema rodu zemaljskom.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
