Jov 31
1 Vjeru uèinih sa oèima svojim, pa kako bih pogledao na djevojku?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Jer kakav je dio od Boga ozgo? i kakvo našljedstvo od svemoguæega s visine?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Nije li pogibao nevaljalome i èudo onima koji èine bezakonje?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Ne vidi li on putove moje, i sve korake moje ne broji li?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Ako hodih s lažju ili ako pohitje noga moja na prijevaru,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 Neka me izmjeri na mjerilima pravijem, i neka Bog pozna dobrotu moju.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Ako su koraci moji zašli s puta, i ako je za oèima mojim pošlo srce moje, i za ruke moje prionulo štogod,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Neka ja sijem a drugi jede, i neka se iskorijene izdanci moji.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Ako se zanijelo srce moje za kojom ženom, i ako sam vrebao na vratima bližnjega svojega,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Neka drugomu melje žena moja, i neka se drugi nad njom povijaju.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Jer je to grdilo i bezakonje za sudije.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Jer bi to bio oganj koji bi proždirao do uništenja, i svu bi moju ljetinu iskorijenio.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Ako nijesam htio doæi na sud sa slugom svojim ili sa sluškinjom svojom, kad bi se tužili na mene;
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Jer šta bih èinio kad bi se Bog podigao, i kad bi potražio, šta bih mu odgovorio?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Koji je mene stvorio u utrobi, nije li stvorio i njega? nije li nas on isti sazdao u materici?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Ako sam odbio siromasima želju njihovu, i oèi udovici zamutio,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 I ako sam zalogaj svoj sam jeo a nije ga jela i sirota,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 Jer je od mladosti moje rasla sa mnom kao kod oca, i od utrobe matere svoje vodao sam je;
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Ako sam gledao koga gdje gine nemajuæi haljine, i siromaha gdje se nema èim pokriti,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 Ako me nijesu blagosiljala bedra njegova što se runom ovaca mojih utoplio,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Ako sam izmahnuo rukom na sirotu, kad vidjeh na vratima pomoæ svoju,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 Neka mi ispadne rame iz pleæa, i ruka moja neka se otkine od zgloba.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Jer sam se bojao pogibli od Boga, kojega velièanstvu ne bih odolio.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Ako sam polagao na zlato nadanje svoje, ili èistome zlatu govorio: uzdanico moja!
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 Ako sam se veselio što mi je imanje veliko i što mnogo steèe ruka moja,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Ako sam gledao na sunce, kad sjaje, i na mjesec, kad ponosito hodi,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 I srce se moje potajno prevarilo i ruku moju poljubila usta moja,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 I to bi bilo bezakonje za sudije, jer bih se odrekao Boga ozgo;
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Ako sam se radovao nesreæi nenavidnika svojega, i ako sam zaigrao kad ga je zlo zadesilo,
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Jer ne dadoh jeziku svojemu da griješi tražeæi dušu njegovu s proklinjanjem;
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Ako ne govorahu domašnji moji: ko bi nam dao mesa njegova? ne možemo se ni najesti;
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 Stranac nije noæivao na polju; vrata svoja otvorao sam putniku;
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Ako sam kao što èine ljudi tajio prijestupe svoje i krio svoje bezakonje u svojim njedrima,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Ako sam i mogao plašiti veliko mnoštvo, ipak od najmanjega u domu bijaše me strah; zato muèah i ne odlažah od vrata.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 O da bih imao koga da me sasluša! Gle, želja je moja da mi svemoguæi odgovori i suparnik moj da mi napiše knjigu.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Nosio bih je na ramenu svom, vezao bih je sebi kao vijenac,
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 Broj koraka svojih kazao bih mu, kao knez pristupio bih k njemu.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Ako je na me vikala moja zemlja, i brazde njezine plakale,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 Ako sam jeo roda njezina bez novaca i dosaðivao duši gospodara njezinijeh,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Mjesto pšenice neka mi raða trnje, i mjesto jeèma kukolj. Svršiše se rijeèi Jovove.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
