Jov 18
1 A Vildad Sušanin odgovori i reèe:
І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
2 Kad æete svršiti razgovor? Orazumite se, pa æemo onda govoriti.
„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
3 Zašto se misli da smo kao stoka? zašto smo gadni u vašim oèima?
Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
4 Koji rastržeš dušu svoju u jarosti svojoj, hoæe li se tebe radi ostaviti zemlja i stijena se premjestiti sa svojega mjesta?
О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
5 Da, vidjelo bezbožnijeh ugasiæe se, i iskra ognja njihova neæe sijati.
Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
6 Vidjelo æe pomrknuti u šatoru njegovu, i žižak æe se njegov ugasiti u njemu.
його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
7 Silni koraci njegovi stegnuæe se, i oboriæe ga njegova namjera.
стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
8 Jer æe se uvaliti u zamku nogama svojim i naiæi æe na mrežu;
Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
9 Uhvatiæe ga zamka za petu i svladaæe ga lupež.
пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
10 Sakriveno mu je pruglo na zemlji, i klopka na stazi.
на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
11 Otsvuda æe ga strahote strašiti i tjeraæe ga ustopce.
Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
12 Izgladnjeæe sila njegova, i nevolja æe biti gotova uza nj.
Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
13 Poješæe žile kože njegove, poješæe žile njegove prvenac smrti.
Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
14 Išèupaæe se iz stana njegova uzdanica njegova, i to æe ga odvesti k caru strašnom.
Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
15 Nastavaæe se u šatoru njegovu, koji neæe biti njegov, posuæe se sumporom stan njegov.
Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
16 Žile æe se njegove posušiti ozdo, i ozgo æe se sasjeæi grane njegove.
Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
17 Spomen æe njegov poginuti na zemlji, niti æe mu imena biti po ulicama.
Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
18 Odagnaæe se iz svjetlosti u mrak, i izbaciæe se iz svijeta.
Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
19 Ni sina ni unuka neæe mu biti u narodu njegovu, niti kakoga ostatka u stanovima njegovijem.
У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
20 Èudiæe se danu njegovu koji budu poslije njega, a koji su bili prije obuzeæe ih strah.
На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
21 Taki su stanovi bezakonikovi, i tako je mjesto onoga koji ne zna za Boga.
Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“
