Jov 15
1 A Elifas Temanac odgovori i reèe:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Hoæe li mudar èovjek kazivati prazne misli i puniti trbuh svoj vjetrom istoènijem,
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Prepiruæi se govorom koji ne pomaže i rijeèima koje nijesu ni na što?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 A ti uništavaš strah Božji i ukidaš molitve k Bogu.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Jer bezakonje tvoje pokazuju usta tvoja, ako i jesi izabrao jezik lukav.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Osuðuju te usta tvoja, a ne ja; i usne tvoje svjedoèe na te.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Jesi li se ti prvi èovjek rodio? ili si prije humova sazdan?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Jesi li tajnu Božiju èuo i pokupio u sebe mudrost?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Šta ti znaš što mi ne bismo znali? šta ti razumiješ što ne bi bilo u nas?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 I sijedijeh i starijeh ljudi ima meðu nama, starijih od oca tvojega.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Male li su ti utjehe Božije? ili imaš što sakriveno u sebi?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Što te je zanijelo srce tvoje? i što sijevaju oèi tvoje,
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 Te obraæaš protiv Boga duh svoj i puštaš iz usta svojih take rijeèi?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Šta je èovjek, da bi bio èist, i roðeni od žene, da bi bio prav?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Gle, ne vjeruje svecima svojim, i nebesa nijesu èista pred oèima njegovijem;
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 Akamoli gadni i smrdljivi èovjek, koji pije nepravdu kao vodu?
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Ja æu ti kazati, poslušaj me, i pripovjediæu ti što sam vidio,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Što mudarci kazaše i ne zatajiše, što primiše od otaca svojih,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 Kojima samijem dana bi zemlja, i tuðin ne proðe kroz nju.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Bezbožnik se muèi svega vijeka svojega, i nasilniku je malo godina ostavljeno.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Strah mu zuji u ušima, u mirno doba napada pustošnik na nj.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Ne vjeruje da æe se vratiti iz tame, otsvuda priviða maè.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Tumara za hljebom govoreæi: gdje je? Zna da je za nj spremljen dan tamni.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Tuga i nevolja straše ga, i navaljuju na nj kao car gotov na boj.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Jer je zamahnuo na Boga rukom svojom, i svemoguæemu se opro.
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 Trèi ispravljena vrata na nj s mnogim visokim štitovima svojim.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Jer je pokrio lice svoje pretilinom, i navaljao salo na bokove svoje.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 I sjedio je u gradovima raskopanijem i u kuæama pustijem, obraæenijem u gomilu kamenja.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Neæe se obratiti niti æe ostati blago njegovo, i neæe se raširiti po zemlji dobro njegovo.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Neæe izaæi iz mraka, ogranke njegove osušiæe plamen, odnijeæe ga duh usta njegovijeh.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Neka se ne uzda u taštinu prevareni, jer æe mu taština biti plata.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Prije svojega vremena svršiæe se, i grana njegova neæe zelenjeti.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Otkinuæe se kao s loze nezreo grozd njegov i pupci æe se njegovi kao s masline pobacati.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Jer æe opustjeti zbor licemjerski, i oganj æe spaliti šatore onijeh koji primaju poklone.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Zaèinju nevolju i raðaju muku, i trbuh njihov sastavlja prijevaru.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
