Propovednik 7
1 Bolje je ime nego dobro ulje, i dan smrtni nego dan u koji se ko rodi.
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2 Bolje je iæi u kuæu gdje je žalost nego iæi u kuæu gdje je gozba, jer je ondje kraj svakoga èovjeka, i ko je živ, slaže u srce svoje.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3 Bolja je žalost nego smijeh, jer kad je lice neveselo, srce postaje bolje.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4 Srce je mudrijeh ljudi u kuæi gdje je žalost, a srce bezumnijeh u kuæi gdje je veselje.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5 Bolje je slušati karanje mudroga nego da ko sluša pjesmu bezumnijeh.
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6 Jer kao što prašti trnje pod loncem, taki je smijeh bezumnikov; i to je taština.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7 Nasilje obezumljuje mudroga, i poklon izopaèuje srce.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8 Bolji je kraj stvari nego poèetak joj; bolji je ko je strpljiva duha negoli ko je ponosita duha.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 Ne budi nagao u duhu svom na gnjev, jer gnjev poèiva u njedrima bezumnijeh.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10 Ne govori: šta je to, te su preðašnji dani bili bolji od ovijeh? jer ne bi bilo mudro da za to pitaš.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
11 Dobra je mudrost s imanjem, i korisna je onima koji vide sunce.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 Jer je mudrost zaklon, i novci su zaklon; ali je pretežnije znanje mudrosti tijem što daje život onome ko je ima.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13 Pogledaj djelo Božije; jer ko može ispraviti što on iskrivi?
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14 U dobro vrijeme uživaj dobro, a u zlo vrijeme gledaj, jer je Bog stvorio jedno prema drugom zato da èovjek ne zna šta æe biti.
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
15 Svašta vidjeh za vremena taštine svoje: pravednika koji propada u pravdi svojoj, i bezbožnika koji dugo živi u svojoj zloæi.
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16 Ne budi suviše pravedan ni suviše mudar; zašto bi sebe upropastio?
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17 Ne budi suviše bezbožan ni lud; zašto bi umro prije vremena?
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18 Dobro je da držiš jedno a drugo da ne puštaš iz ruke; jer ko se boji Boga izbaviæe se od svega.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19 Mudrost krijepi èovjeka više nego deset knezova koji su u gradu.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 Doista nema èovjeka pravedna na zemlji koji tvori dobro i ne griješi.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21 Ne uzimaj na um svašta što se govori, ako bi i slugu svojega èuo gdje te psuje;
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22 Jer srce tvoje zna da si i ti više puta psovao druge.
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
23 Sve to ogledah mudrošæu i rekoh: biæu mudar; ali mudrost bješe daleko od mene.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
24 Što je tako daleko i vrlo duboko, ko æe naæi?
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25 Okretoh se srcem svojim da poznam i izvidim i iznaðem mudrost i razum, i da poznam bezbožnost ludosti i ludost bezumlja.
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26 I naðoh da je grèa od smrti žena kojoj je srce mreža i pruglo, kojoj su ruke okovi; ko je mio Bogu, saèuvaæe se od nje, a grješnika æe uhvatiti ona.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
27 Gle, to naðoh, veli propovjednik, jedno prema drugom, tražeæi da razumijem.
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28 Još traži duša moja, ali ne naðoh. Èovjeka jednoga u tisuæi naðoh, ali žene meðu svjema ne naðoh.
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29 Samo, gle, ovo naðoh: da je Bog stvorio èovjeka dobra; a oni traže svakojake pomisli.
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
