ਮਾਰ੍ਕਃ 2
1 ਤਦਨਨ੍ਤਰੰ ਯੀਸ਼ੈ ਕਤਿਪਯਦਿਨਾਨਿ ਵਿਲਮ੍ਬ੍ਯ ਪੁਨਃ ਕਫਰ੍ਨਾਹੂਮ੍ਨਗਰੰ ਪ੍ਰਵਿਸ਼਼੍ਟੇ ਸ ਗ੍ਰੁʼਹ ਆਸ੍ਤ ਇਤਿ ਕਿੰਵਦਨ੍ਤ੍ਯਾ ਤਤ੍ਕ੍ਸ਼਼ਣੰ ਤਤ੍ਸਮੀਪੰ ਬਹਵੋ ਲੋਕਾ ਆਗਤ੍ਯ ਸਮੁਪਤਸ੍ਥੁਃ,
Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернау́му, то чутка пішла, що Він удома.
2 ਤਸ੍ਮਾਦ੍ ਗ੍ਰੁʼਹਮਧ੍ਯੇ ਸਰ੍ੱਵੇਸ਼਼ਾਂ ਕ੍ਰੁʼਤੇ ਸ੍ਥਾਨੰ ਨਾਭਵਦ੍ ਦ੍ਵਾਰਸ੍ਯ ਚਤੁਰ੍ਦਿਕ੍ਸ਼਼੍ਵਪਿ ਨਾਭਵਤ੍, ਤਤ੍ਕਾਲੇ ਸ ਤਾਨ੍ ਪ੍ਰਤਿ ਕਥਾਂ ਪ੍ਰਚਾਰਯਾਞ੍ਚਕ੍ਰੇ|
І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при две́рях. А Він їм виголошував слово.
3 ਤਤਃ ਪਰੰ ਲੋਕਾਸ਼੍ਚਤੁਰ੍ਭਿ ਰ੍ਮਾਨਵੈਰੇਕੰ ਪਕ੍ਸ਼਼ਾਘਾਤਿਨੰ ਵਾਹਯਿਤ੍ਵਾ ਤਤ੍ਸਮੀਪਮ੍ ਆਨਿਨ੍ਯੁਃ|
І прийшли ось до Нього, несучи розсла́бленого, якого не́сли четверо.
4 ਕਿਨ੍ਤੁ ਜਨਾਨਾਂ ਬਹੁਤ੍ਵਾਤ੍ ਤੰ ਯੀਸ਼ੋਃ ਸੰਮੁਖਮਾਨੇਤੁੰ ਨ ਸ਼ਕ੍ਨੁਵਨ੍ਤੋ ਯਸ੍ਮਿਨ੍ ਸ੍ਥਾਨੇ ਸ ਆਸ੍ਤੇ ਤਦੁਪਰਿਗ੍ਰੁʼਹਪ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਠੰ ਖਨਿਤ੍ਵਾ ਛਿਦ੍ਰੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਤੇਨ ਮਾਰ੍ਗੇਣ ਸਸ਼ੱਯੰ ਪਕ੍ਸ਼਼ਾਘਾਤਿਨਮ੍ ਅਵਰੋਹਯਾਮਾਸੁਃ|
А що через наро́д до Ньо́го набли́зитися не могли, то стелю розкри́ли, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розсла́блений.
5 ਤਤੋ ਯੀਸ਼ੁਸ੍ਤੇਸ਼਼ਾਂ ਵਿਸ਼੍ਵਾਸੰ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ ਤੰ ਪਕ੍ਸ਼਼ਾਘਾਤਿਨੰ ਬਭਾਸ਼਼ੇ ਹੇ ਵਤ੍ਸ ਤਵ ਪਾਪਾਨਾਂ ਮਾਰ੍ਜਨੰ ਭਵਤੁ|
А Ісус, віру їхню побачивши, каже розсла́бленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“
6 ਤਦਾ ਕਿਯਨ੍ਤੋ(ਅ)ਧ੍ਯਾਪਕਾਸ੍ਤਤ੍ਰੋਪਵਿਸ਼ਨ੍ਤੋ ਮਨੋਭਿ ਰ੍ਵਿਤਰ੍ਕਯਾਞ੍ਚਕ੍ਰੁਃ, ਏਸ਼਼ ਮਨੁਸ਼਼੍ਯ ਏਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ੀਮੀਸ਼੍ਵਰਨਿਨ੍ਦਾਂ ਕਥਾਂ ਕੁਤਃ ਕਥਯਤਿ?
Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх ду́мали:
7 ਈਸ਼੍ਵਰੰ ਵਿਨਾ ਪਾਪਾਨਿ ਮਾਰ੍ਸ਼਼੍ਟੁੰ ਕਸ੍ਯ ਸਾਮਰ੍ਥ੍ਯਮ੍ ਆਸ੍ਤੇ?
„Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Само́го?“
8 ਇੱਥੰ ਤੇ ਵਿਤਰ੍ਕਯਨ੍ਤਿ ਯੀਸ਼ੁਸ੍ਤਤ੍ਕ੍ਸ਼਼ਣੰ ਮਨਸਾ ਤਦ੍ ਬੁਦ੍ੱਵਾ ਤਾਨਵਦਦ੍ ਯੂਯਮਨ੍ਤਃਕਰਣੈਃ ਕੁਤ ਏਤਾਨਿ ਵਿਤਰ੍ਕਯਥ?
І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що́ таке ви в серцях своїх ду́маєте?
9 ਤਦਨਨ੍ਤਰੰ ਯੀਸ਼ੁਸ੍ਤਤ੍ਸ੍ਥਾਨਾਤ੍ ਪੁਨਃ ਸਮੁਦ੍ਰਤਟੰ ਯਯੌ; ਲੋਕਨਿਵਹੇ ਤਤ੍ਸਮੀਪਮਾਗਤੇ ਸ ਤਾਨ੍ ਸਮੁਪਦਿਦੇਸ਼|
Що́ легше: сказати розсла́бленому: „Гріхи відпускаються тобі“, чи сказати: „Уставай, візьми ложе своє та й ходи“?
10 ਕਿਨ੍ਤੁ ਪ੍ਰੁʼਥਿਵ੍ਯਾਂ ਪਾਪਾਨਿ ਮਾਰ੍ਸ਼਼੍ਟੁੰ ਮਨੁਸ਼਼੍ਯਪੁਤ੍ਰਸ੍ਯ ਸਾਮਰ੍ਥ੍ਯਮਸ੍ਤਿ, ਏਤਦ੍ ਯੁਸ਼਼੍ਮਾਨ੍ ਜ੍ਞਾਪਯਿਤੁੰ (ਸ ਤਸ੍ਮੈ ਪਕ੍ਸ਼਼ਾਘਾਤਿਨੇ ਕਥਯਾਮਾਸ)
Але щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду прощати гріхи на землі“, — каже розсла́бленому:
11 ਉੱਤਿਸ਼਼੍ਠ ਤਵ ਸ਼ੱਯਾਂ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਸ੍ਵਗ੍ਰੁʼਹੰ ਯਾਹਿ, ਅਹੰ ਤ੍ਵਾਮਿਦਮ੍ ਆਜ੍ਞਾਪਯਾਮਿ|
„Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
12 ਤਤਃ ਸ ਤਤ੍ਕ੍ਸ਼਼ਣਮ੍ ਉੱਥਾਯ ਸ਼ੱਯਾਂ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਸਰ੍ੱਵੇਸ਼਼ਾਂ ਸਾਕ੍ਸ਼਼ਾਤ੍ ਜਗਾਮ; ਸਰ੍ੱਵੇ ਵਿਸ੍ਮਿਤਾ ਏਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ੰ ਕਰ੍ੰਮ ਵਯਮ੍ ਕਦਾਪਿ ਨਾਪਸ਼੍ਯਾਮ, ਇਮਾਂ ਕਥਾਂ ਕਥਯਿਤ੍ਵੇਸ਼੍ਵਰੰ ਧਨ੍ਯਮਬ੍ਰੁਵਨ੍|
І той устав, і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма́, так що всі дивувались і сла́вили Бога, й казали: „Ніко́ли такого не бачили ми!“
13 ਤਦਨਨ੍ਤਰੰ ਯੀਸ਼ੁਸ੍ਤਤ੍ਸ੍ਥਾਨਾਤ੍ ਪੁਨਃ ਸਮੁਦ੍ਰਤਟੰ ਯਯੌ; ਲੋਕਨਿਵਹੇ ਤਤ੍ਸਮੀਪਮਾਗਤੇ ਸ ਤਾਨ੍ ਸਮੁਪਦਿਦੇਸ਼|
І вийшов над море Він знов. А ввесь на́товп до Нього прихо́див, — і Він їх навчав.
14 ਅਥ ਗੱਛਨ੍ ਕਰਸਞ੍ਚਯਗ੍ਰੁʼਹ ਉਪਵਿਸ਼਼੍ਟਮ੍ ਆਲ੍ਫੀਯਪੁਤ੍ਰੰ ਲੇਵਿੰ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ ਤਮਾਹੂਯ ਕਥਿਤਵਾਨ੍ ਮਤ੍ਪਸ਼੍ਚਾਤ੍ ਤ੍ਵਾਮਾਮੱਛ ਤਤਃ ਸ ਉੱਥਾਯ ਤਤ੍ਪਸ਼੍ਚਾਦ੍ ਯਯੌ|
А коли Він прохо́див, то побачив Леві́я Алфі́євого, що сидів на ми́тниці, і каже йому: „Іди за Мною!“Той устав, і пішов услід за Ним.
15 ਅਨਨ੍ਤਰੰ ਯੀਸ਼ੌ ਤਸ੍ਯ ਗ੍ਰੁʼਹੇ ਭੋਕ੍ਤੁਮ੍ ਉਪਵਿਸ਼਼੍ਟੇ ਬਹਵਃ ਕਰਮਞ੍ਚਾਯਿਨਃ ਪਾਪਿਨਸ਼੍ਚ ਤੇਨ ਤੱਛਿਸ਼਼੍ਯੈਸ਼੍ਚ ਸਹੋਪਵਿਵਿਸ਼ੁਃ, ਯਤੋ ਬਹਵਸ੍ਤਤ੍ਪਸ਼੍ਚਾਦਾਜਗ੍ਮੁਃ|
Коли ж Він сидів при столі́ в його домі, то багато ми́тників і грішників сиділи з Ісусом та з у́чнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
16 ਤਦਾ ਸ ਕਰਮਞ੍ਚਾਯਿਭਿਃ ਪਾਪਿਭਿਸ਼੍ਚ ਸਹ ਖਾਦਤਿ, ਤਦ੍ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾਧ੍ਯਾਪਕਾਃ ਫਿਰੂਸ਼ਿਨਸ਼੍ਚ ਤਸ੍ਯ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾਨੂਚੁਃ ਕਰਮਞ੍ਚਾਯਿਭਿਃ ਪਾਪਿਭਿਸ਼੍ਚ ਸਹਾਯੰ ਕੁਤੋ ਭੁੰਕ੍ਤੇ ਪਿਵਤਿ ਚ?
Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з ми́тниками, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Він їсть із ми́тниками та з грішниками?“
17 ਤਦ੍ਵਾਕ੍ਯੰ ਸ਼੍ਰੁਤ੍ਵਾ ਯੀਸ਼ੁਃ ਪ੍ਰਤ੍ਯੁਵਾਚ, ਅਰੋਗਿਲੋਕਾਨਾਂ ਚਿਕਿਤ੍ਸਕੇਨ ਪ੍ਰਯੋਜਨੰ ਨਾਸ੍ਤਿ, ਕਿਨ੍ਤੁ ਰੋਗਿਣਾਮੇਵ; ਅਹੰ ਧਾਰ੍ੰਮਿਕਾਨਾਹ੍ਵਾਤੁੰ ਨਾਗਤਃ ਕਿਨ੍ਤੁ ਮਨੋ ਵ੍ਯਾਵਰ੍ੱਤਯਿਤੁੰ ਪਾਪਿਨ ਏਵ|
А Ісус, як почув, промовляє до них: „Лі́каря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покая́ння).“
18 ਤਤਃ ਪਰੰ ਯੋਹਨਃ ਫਿਰੂਸ਼ਿਨਾਞ੍ਚੋਪਵਾਸਾਚਾਰਿਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾ ਯੀਸ਼ੋਃ ਸਮੀਪਮ੍ ਆਗਤ੍ਯ ਕਥਯਾਮਾਸੁਃ, ਯੋਹਨਃ ਫਿਰੂਸ਼ਿਨਾਞ੍ਚ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾ ਉਪਵਸਨ੍ਤਿ ਕਿਨ੍ਤੁ ਭਵਤਃ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾ ਨੋਪਵਸਨ੍ਤਿ ਕਿੰ ਕਾਰਣਮਸ੍ਯ?
А учні Іванові та фарисейські по́стили. І приходять вони, та й говорять до Нього: „Чому́ учні Іванові та фарисейські по́стять, а учні Твої не по́стять?“
19 ਤਦਾ ਯੀਸ਼ੁਸ੍ਤਾਨ੍ ਬਭਾਸ਼਼ੇ ਯਾਵਤ੍ ਕਾਲੰ ਸਖਿਭਿਃ ਸਹ ਕਨ੍ਯਾਯਾ ਵਰਸ੍ਤਿਸ਼਼੍ਠਤਿ ਤਾਵਤ੍ਕਾਲੰ ਤੇ ਕਿਮੁਪਵਸ੍ਤੁੰ ਸ਼ਕ੍ਨੁਵਨ੍ਤਿ? ਯਾਵਤ੍ਕਾਲੰ ਵਰਸ੍ਤੈਃ ਸਹ ਤਿਸ਼਼੍ਠਤਿ ਤਾਵਤ੍ਕਾਲੰ ਤ ਉਪਵਸ੍ਤੁੰ ਨ ਸ਼ਕ੍ਨੁਵਨ੍ਤਿ|
Ісус же промовив до них: „Хіба по́стити можуть гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? Доки мають вони молодо́го з собою, то по́стити не можуть.
20 ਯਸ੍ਮਿਨ੍ ਕਾਲੇ ਤੇਭ੍ਯਃ ਸਕਾਸ਼ਾਦ੍ ਵਰੋ ਨੇਸ਼਼੍ਯਤੇ ਸ ਕਾਲ ਆਗੱਛਤਿ, ਤਸ੍ਮਿਨ੍ ਕਾਲੇ ਤੇ ਜਨਾ ਉਪਵਤ੍ਸ੍ਯਨ੍ਤਿ|
Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодо́го від них, — то й по́стити бу́дуть вони за тих днів.
21 ਕੋਪਿ ਜਨਃ ਪੁਰਾਤਨਵਸ੍ਤ੍ਰੇ ਨੂਤਨਵਸ੍ਤ੍ਰੰ ਨ ਸੀਵ੍ਯਤਿ, ਯਤੋ ਨੂਤਨਵਸ੍ਤ੍ਰੇਣ ਸਹ ਸੇਵਨੇ ਕ੍ਰੁʼਤੇ ਜੀਰ੍ਣੰ ਵਸ੍ਤ੍ਰੰ ਛਿਦ੍ਯਤੇ ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਪੁਨ ਰ੍ਮਹਤ੍ ਛਿਦ੍ਰੰ ਜਾਯਤੇ|
І не пришива́є ніхто до старої одежі ла́тки з сукна сирово́го, а як ні, то край ла́тки ново́ї оді́рветься там від старо́го, — і дірка стане ще гірша.
22 ਕੋਪਿ ਜਨਃ ਪੁਰਾਤਨਕੁਤੂਸ਼਼ੁ ਨੂਤਨੰ ਦ੍ਰਾਕ੍ਸ਼਼ਾਰਸੰ ਨ ਸ੍ਥਾਪਯਤਿ, ਯਤੋ ਨੂਤਨਦ੍ਰਾਕ੍ਸ਼਼ਾਰਸਸ੍ਯ ਤੇਜਸਾ ਤਾਃ ਕੁਤ੍ਵੋ ਵਿਦੀਰ੍ੱਯਨ੍ਤੇ ਤਤੋ ਦ੍ਰਾਕ੍ਸ਼਼ਾਰਸਸ਼੍ਚ ਪਤਤਿ ਕੁਤ੍ਵਸ਼੍ਚ ਨਸ਼੍ਯਨ੍ਤਿ, ਅਤਏਵ ਨੂਤਨਦ੍ਰਾਕ੍ਸ਼਼ਾਰਸੋ ਨੂਤਨਕੁਤੂਸ਼਼ੁ ਸ੍ਥਾਪਨੀਯਃ|
І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрориває вино бурдюки, — і вино й бурдюки пропаду́ть, а вливають вино молоде до нови́х бурдюкі́в“.
23 ਤਦਨਨ੍ਤਰੰ ਯੀਸ਼ੁ ਰ੍ਯਦਾ ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਰੇ ਸ਼ਸ੍ਯਕ੍ਸ਼਼ੇਤ੍ਰੇਣ ਗੱਛਤਿ ਤਦਾ ਤਸ੍ਯ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾ ਗੱਛਨ੍ਤਃ ਸ਼ਸ੍ਯਮਞ੍ਜਰੀਸ਼੍ਛੇੱਤੁੰ ਪ੍ਰਵ੍ਰੁʼੱਤਾਃ|
І сталось, як Він перехо́див лана́ми в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали коло́сся зривати.
24 ਅਤਃ ਫਿਰੂਸ਼ਿਨੋ ਯੀਸ਼ਵੇ ਕਥਯਾਮਾਸੁਃ ਪਸ਼੍ਯਤੁ ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਸਰੇ ਯਤ੍ ਕਰ੍ੰਮ ਨ ਕਰ੍ੱਤਵ੍ਯੰ ਤਦ੍ ਇਮੇ ਕੁਤਃ ਕੁਰ੍ੱਵਨ੍ਤਿ?
Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому́ роблять у суботу вони, чого не годи́ться?“
25 ਤਦਾ ਸ ਤੇਭ੍ਯੋ(ਅ)ਕਥਯਤ੍ ਦਾਯੂਦ੍ ਤਤ੍ਸੰਙ੍ਗਿਨਸ਼੍ਚ ਭਕ੍ਸ਼਼੍ਯਾਭਾਵਾਤ੍ ਕ੍ਸ਼਼ੁਧਿਤਾਃ ਸਨ੍ਤੋ ਯਤ੍ ਕਰ੍ੰਮ ਕ੍ਰੁʼਤਵਨ੍ਤਸ੍ਤਤ੍ ਕਿੰ ਯੁਸ਼਼੍ਮਾਭਿ ਰ੍ਨ ਪਠਿਤਮ੍?
А Він їм відказав: „Чи ж ви не читали ніко́ли, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
26 ਅਬਿਯਾਥਰ੍ਨਾਮਕੇ ਮਹਾਯਾਜਕਤਾਂ ਕੁਰ੍ੱਵਤਿ ਸ ਕਥਮੀਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯਾਵਾਸੰ ਪ੍ਰਵਿਸ਼੍ਯ ਯੇ ਦਰ੍ਸ਼ਨੀਯਪੂਪਾ ਯਾਜਕਾਨ੍ ਵਿਨਾਨ੍ਯਸ੍ਯ ਕਸ੍ਯਾਪਿ ਨ ਭਕ੍ਸ਼਼੍ਯਾਸ੍ਤਾਨੇਵ ਬੁਭੁਜੇ ਸਙ੍ਗਿਲੋਕੇਭ੍ਯੋ(ਅ)ਪਿ ਦਦੌ|
Як він увійшов був до Божого дому — за первосвященика Авіята́ра, — і спожив хліби показні́, яких їсти не можна було́, — тільки священикам, — і дав він і тим, хто був із ним?“
27 ਸੋ(ਅ)ਪਰਮਪਿ ਜਗਾਦ, ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਰੋ ਮਨੁਸ਼਼੍ਯਾਰ੍ਥਮੇਵ ਨਿਰੂਪਿਤੋ(ਅ)ਸ੍ਤਿ ਕਿਨ੍ਤੁ ਮਨੁਸ਼਼੍ਯੋ ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਰਾਰ੍ਥੰ ਨੈਵ|
І сказав Він до них: „Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
28 ਮਨੁਸ਼਼੍ਯਪੁਤ੍ਰੋ ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਰਸ੍ਯਾਪਿ ਪ੍ਰਭੁਰਾਸ੍ਤੇ|
а тому то Син Лю́дський Господь і суботі“.
