< ਲੂਕਃ 23 >
1 ਤਤਃ ਸਭਾਸ੍ਥਾਃ ਸਰ੍ੱਵਲੋਕਾ ਉੱਥਾਯ ਤੰ ਪੀਲਾਤਸੰਮੁਖੰ ਨੀਤ੍ਵਾਪ੍ਰੋਦ੍ਯ ਵਕ੍ਤੁਮਾਰੇਭਿਰੇ,
І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 ਸ੍ਵਮਭਿਸ਼਼ਿਕ੍ਤੰ ਰਾਜਾਨੰ ਵਦਨ੍ਤੰ ਕੈਮਰਰਾਜਾਯ ਕਰਦਾਨੰ ਨਿਸ਼਼ੇਧਨ੍ਤੰ ਰਾਜ੍ਯਵਿਪਰ੍ੱਯਯੰ ਕੁਰ੍ੱਤੁੰ ਪ੍ਰਵਰ੍ੱਤਮਾਨਮ੍ ਏਨ ਪ੍ਰਾਪ੍ਤਾ ਵਯੰ|
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 ਤਦਾ ਪੀਲਾਤਸ੍ਤੰ ਪ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਵਾਨ੍ ਤ੍ਵੰ ਕਿੰ ਯਿਹੂਦੀਯਾਨਾਂ ਰਾਜਾ? ਸ ਪ੍ਰਤ੍ਯੁਵਾਚ ਤ੍ਵੰ ਸਤ੍ਯਮੁਕ੍ਤਵਾਨ੍|
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 ਤਦਾ ਪੀਲਾਤਃ ਪ੍ਰਧਾਨਯਾਜਕਾਦਿਲੋਕਾਨ੍ ਜਗਾਦ੍, ਅਹਮੇਤਸ੍ਯ ਕਮਪ੍ਯਪਰਾਧੰ ਨਾਪ੍ਤਵਾਨ੍|
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 ਤਤਸ੍ਤੇ ਪੁਨਃ ਸਾਹਮਿਨੋ ਭੂਤ੍ਵਾਵਦਨ੍, ਏਸ਼਼ ਗਾਲੀਲ ਏਤਤ੍ਸ੍ਥਾਨਪਰ੍ੱਯਨ੍ਤੇ ਸਰ੍ੱਵਸ੍ਮਿਨ੍ ਯਿਹੂਦਾਦੇਸ਼ੇ ਸਰ੍ੱਵਾੱਲੋਕਾਨੁਪਦਿਸ਼੍ਯ ਕੁਪ੍ਰਵ੍ਰੁʼੱਤਿੰ ਗ੍ਰਾਹੀਤਵਾਨ੍|
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 ਤਦਾ ਪੀਲਾਤੋ ਗਾਲੀਲਪ੍ਰਦੇਸ਼ਸ੍ਯ ਨਾਮ ਸ਼੍ਰੁਤ੍ਵਾ ਪਪ੍ਰੱਛ, ਕਿਮਯੰ ਗਾਲੀਲੀਯੋ ਲੋਕਃ?
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 ਤਤਃ ਸ ਗਾਲੀਲ੍ਪ੍ਰਦੇਸ਼ੀਯਹੇਰੋਦ੍ਰਾਜਸ੍ਯ ਤਦਾ ਸ੍ਥਿਤੇਸ੍ਤਸ੍ਯ ਸਮੀਪੇ ਯੀਸ਼ੁੰ ਪ੍ਰੇਸ਼਼ਯਾਮਾਸ|
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 ਤਦਾ ਹੇਰੋਦ੍ ਯੀਸ਼ੁੰ ਵਿਲੋਕ੍ਯ ਸਨ੍ਤੁਤੋਸ਼਼, ਯਤਃ ਸ ਤਸ੍ਯ ਬਹੁਵ੍ਰੁʼੱਤਾਨ੍ਤਸ਼੍ਰਵਣਾਤ੍ ਤਸ੍ਯ ਕਿਞਿਚਦਾਸ਼੍ਚਰ੍ੱਯਕਰ੍ੰਮ ਪਸ਼੍ਯਤਿ ਇਤ੍ਯਾਸ਼ਾਂ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਬਹੁਕਾਲਮਾਰਭ੍ਯ ਤੰ ਦ੍ਰਸ਼਼੍ਟੁੰ ਪ੍ਰਯਾਸੰ ਕ੍ਰੁʼਤਵਾਨ੍|
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 ਤਸ੍ਮਾਤ੍ ਤੰ ਬਹੁਕਥਾਃ ਪਪ੍ਰੱਛ ਕਿਨ੍ਤੁ ਸ ਤਸ੍ਯ ਕਸ੍ਯਾਪਿ ਵਾਕ੍ਯਸ੍ਯ ਪ੍ਰਤ੍ਯੁੱਤਰੰ ਨੋਵਾਚ|
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 ਅਥ ਪ੍ਰਧਾਨਯਾਜਕਾ ਅਧ੍ਯਾਪਕਾਸ਼੍ਚ ਪ੍ਰੋੱਤਿਸ਼਼੍ਠਨ੍ਤਃ ਸਾਹਸੇਨ ਤਮਪਵਦਿਤੁੰ ਪ੍ਰਾਰੇਭਿਰੇ|
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 ਹੇਰੋਦ੍ ਤਸ੍ਯ ਸੇਨਾਗਣਸ਼੍ਚ ਤਮਵਜ੍ਞਾਯ ਉਪਹਾਸਤ੍ਵੇਨ ਰਾਜਵਸ੍ਤ੍ਰੰ ਪਰਿਧਾਪ੍ਯ ਪੁਨਃ ਪੀਲਾਤੰ ਪ੍ਰਤਿ ਤੰ ਪ੍ਰਾਹਿਣੋਤ੍|
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 ਪੂਰ੍ੱਵੰ ਹੇਰੋਦ੍ਪੀਲਾਤਯੋਃ ਪਰਸ੍ਪਰੰ ਵੈਰਭਾਵ ਆਸੀਤ੍ ਕਿਨ੍ਤੁ ਤੱਦਿਨੇ ਦ੍ਵਯੋ ਰ੍ਮੇਲਨੰ ਜਾਤਮ੍|
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 ਪਸ਼੍ਚਾਤ੍ ਪੀਲਾਤਃ ਪ੍ਰਧਾਨਯਾਜਕਾਨ੍ ਸ਼ਾਸਕਾਨ੍ ਲੋਕਾਂਸ਼੍ਚ ਯੁਗਪਦਾਹੂਯ ਬਭਾਸ਼਼ੇ,
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 ਰਾਜ੍ਯਵਿਪਰ੍ੱਯਯਕਾਰਕੋਯਮ੍ ਇਤ੍ਯੁਕ੍ਤ੍ਵਾ ਮਨੁਸ਼਼੍ਯਮੇਨੰ ਮਮ ਨਿਕਟਮਾਨੈਸ਼਼੍ਟ ਕਿਨ੍ਤੁ ਪਸ਼੍ਯਤ ਯੁਸ਼਼੍ਮਾਕੰ ਸਮਕ੍ਸ਼਼ਮ੍ ਅਸ੍ਯ ਵਿਚਾਰੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾਪਿ ਪ੍ਰੋਕ੍ਤਾਪਵਾਦਾਨੁਰੂਪੇਣਾਸ੍ਯ ਕੋਪ੍ਯਪਰਾਧਃ ਸਪ੍ਰਮਾਣੋ ਨ ਜਾਤਃ,
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 ਯੂਯਞ੍ਚ ਹੇਰੋਦਃ ਸੰਨਿਧੌ ਪ੍ਰੇਸ਼਼ਿਤਾ ਮਯਾ ਤਤ੍ਰਾਸ੍ਯ ਕੋਪ੍ਯਪਰਾਧਸ੍ਤੇਨਾਪਿ ਨ ਪ੍ਰਾਪ੍ਤਃ| ਪਸ਼੍ਯਤਾਨੇਨ ਵਧਹੇਤੁਕੰ ਕਿਮਪਿ ਨਾਪਰਾੱਧੰ|
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 ਤਸ੍ਮਾਦੇਨੰ ਤਾਡਯਿਤ੍ਵਾ ਵਿਹਾਸ੍ਯਾਮਿ|
Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 ਤਤ੍ਰੋਤ੍ਸਵੇ ਤੇਸ਼਼ਾਮੇਕੋ ਮੋਚਯਿਤਵ੍ਯਃ|
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 ਇਤਿ ਹੇਤੋਸ੍ਤੇ ਪ੍ਰੋੱਚੈਰੇਕਦਾ ਪ੍ਰੋਚੁਃ, ਏਨੰ ਦੂਰੀਕ੍ਰੁʼਤ੍ਯ ਬਰੱਬਾਨਾਮਾਨੰ ਮੋਚਯ|
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 ਸ ਬਰੱਬਾ ਨਗਰ ਉਪਪ੍ਲਵਵਧਾਪਰਾਧਾਭ੍ਯਾਂ ਕਾਰਾਯਾਂ ਬੱਧ ਆਸੀਤ੍|
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 ਕਿਨ੍ਤੁ ਪੀਲਾਤੋ ਯੀਸ਼ੁੰ ਮੋਚਯਿਤੁੰ ਵਾਞ੍ਛਨ੍ ਪੁਨਸ੍ਤਾਨੁਵਾਚ|
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 ਤਥਾਪ੍ਯੇਨੰ ਕ੍ਰੁਸ਼ੇ ਵ੍ਯਧ ਕ੍ਰੁਸ਼ੇ ਵ੍ਯਧੇਤਿ ਵਦਨ੍ਤਸ੍ਤੇ ਰੁਰੁਵੁਃ|
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 ਤਤਃ ਸ ਤ੍ਰੁʼਤੀਯਵਾਰੰ ਜਗਾਦ ਕੁਤਃ? ਸ ਕਿੰ ਕਰ੍ੰਮ ਕ੍ਰੁʼਤਵਾਨ੍? ਨਾਹਮਸ੍ਯ ਕਮਪਿ ਵਧਾਪਰਾਧੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਤਃ ਕੇਵਲੰ ਤਾਡਯਿਤ੍ਵਾਮੁੰ ਤ੍ਯਜਾਮਿ|
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 ਤਥਾਪਿ ਤੇ ਪੁਨਰੇਨੰ ਕ੍ਰੁਸ਼ੇ ਵ੍ਯਧ ਇਤ੍ਯੁਕ੍ਤ੍ਵਾ ਪ੍ਰੋੱਚੈਰ੍ਦ੍ਰੁʼਢੰ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਯਾਞ੍ਚਕ੍ਰਿਰੇ;
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 ਤਤਃ ਪ੍ਰਧਾਨਯਾਜਕਾਦੀਨਾਂ ਕਲਰਵੇ ਪ੍ਰਬਲੇ ਸਤਿ ਤੇਸ਼਼ਾਂ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਨਾਰੂਪੰ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਪੀਲਾਤ ਆਦਿਦੇਸ਼|
І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 ਰਾਜਦ੍ਰੋਹਵਧਯੋਰਪਰਾਧੇਨ ਕਾਰਾਸ੍ਥੰ ਯੰ ਜਨੰ ਤੇ ਯਯਾਚਿਰੇ ਤੰ ਮੋਚਯਿਤ੍ਵਾ ਯੀਸ਼ੁੰ ਤੇਸ਼਼ਾਮਿੱਛਾਯਾਂ ਸਮਾਰ੍ਪਯਤ੍|
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 ਅਥ ਤੇ ਯੀਸ਼ੁੰ ਗ੍ਰੁʼਹੀਤ੍ਵਾ ਯਾਨ੍ਤਿ, ਏਤਰ੍ਹਿ ਗ੍ਰਾਮਾਦਾਗਤੰ ਸ਼ਿਮੋਨਨਾਮਾਨੰ ਕੁਰੀਣੀਯੰ ਜਨੰ ਧ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਯੀਸ਼ੋਃ ਪਸ਼੍ਚਾੰਨੇਤੁੰ ਤਸ੍ਯ ਸ੍ਕਨ੍ਧੇ ਕ੍ਰੁਸ਼ਮਰ੍ਪਯਾਮਾਸੁਃ|
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 ਤਤੋ ਲੋਕਾਰਣ੍ਯਮਧ੍ਯੇ ਬਹੁਸ੍ਤ੍ਰਿਯੋ ਰੁਦਤ੍ਯੋ ਵਿਲਪਨ੍ਤ੍ਯਸ਼੍ਚ ਯੀਸ਼ੋਃ ਪਸ਼੍ਚਾਦ੍ ਯਯੁਃ|
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 ਕਿਨ੍ਤੁ ਸ ਵ੍ਯਾਘੁਟ੍ਯ ਤਾ ਉਵਾਚ, ਹੇ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮੋ ਨਾਰ੍ੱਯੋ ਯੁਯੰ ਮਦਰ੍ਥੰ ਨ ਰੁਦਿਤ੍ਵਾ ਸ੍ਵਾਰ੍ਥੰ ਸ੍ਵਾਪਤ੍ਯਾਰ੍ਥਞ੍ਚ ਰੁਦਿਤਿ;
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 ਪਸ਼੍ਯਤ ਯਃ ਕਦਾਪਿ ਗਰ੍ਭਵਤ੍ਯੋ ਨਾਭਵਨ੍ ਸ੍ਤਨ੍ਯਞ੍ਚ ਨਾਪਾਯਯਨ੍ ਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ੀ ਰ੍ਵਨ੍ਧ੍ਯਾ ਯਦਾ ਧਨ੍ਯਾ ਵਕ੍ਸ਼਼੍ਯਨ੍ਤਿ ਸ ਕਾਲ ਆਯਾਤਿ|
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 ਤਦਾ ਹੇ ਸ਼ੈਲਾ ਅਸ੍ਮਾਕਮੁਪਰਿ ਪਤਤ, ਹੇ ਉਪਸ਼ੈਲਾ ਅਸ੍ਮਾਨਾੱਛਾਦਯਤ ਕਥਾਮੀਦ੍ਰੁʼਸ਼ੀਂ ਲੋਕਾ ਵਕ੍ਸ਼਼੍ਯਨ੍ਤਿ|
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 ਯਤਃ ਸਤੇਜਸਿ ਸ਼ਾਖਿਨਿ ਚੇਦੇਤਦ੍ ਘਟਤੇ ਤਰ੍ਹਿ ਸ਼ੁਸ਼਼੍ਕਸ਼ਾਖਿਨਿ ਕਿੰ ਨ ਘਟਿਸ਼਼੍ਯਤੇ?
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 ਤਦਾ ਤੇ ਹਨ੍ਤੁੰ ਦ੍ਵਾਵਪਰਾਧਿਨੌ ਤੇਨ ਸਾਰ੍ੱਧੰ ਨਿਨ੍ਯੁਃ|
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 ਅਪਰੰ ਸ਼ਿਰਃਕਪਾਲਨਾਮਕਸ੍ਥਾਨੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਯ ਤੰ ਕ੍ਰੁਸ਼ੇ ਵਿਵਿਧੁਃ; ਤੱਦ੍ਵਯੋਰਪਰਾਧਿਨੋਰੇਕੰ ਤਸ੍ਯ ਦਕ੍ਸ਼਼ਿਣੋ ਤਦਨ੍ਯੰ ਵਾਮੇ ਕ੍ਰੁਸ਼ੇ ਵਿਵਿਧੁਃ|
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 ਤਦਾ ਯੀਸ਼ੁਰਕਥਯਤ੍, ਹੇ ਪਿਤਰੇਤਾਨ੍ ਕ੍ਸ਼਼ਮਸ੍ਵ ਯਤ ਏਤੇ ਯਤ੍ ਕਰ੍ੰਮ ਕੁਰ੍ੱਵਨ੍ਤਿ ਤਨ੍ ਨ ਵਿਦੁਃ; ਪਸ਼੍ਚਾੱਤੇ ਗੁਟਿਕਾਪਾਤੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਤਸ੍ਯ ਵਸ੍ਤ੍ਰਾਣਿ ਵਿਭਜ੍ਯ ਜਗ੍ਰੁʼਹੁਃ|
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 ਤਤ੍ਰ ਲੋਕਸੰਘਸ੍ਤਿਸ਼਼੍ਠਨ੍ ਦਦਰ੍ਸ਼; ਤੇ ਤੇਸ਼਼ਾਂ ਸ਼ਾਸਕਾਸ਼੍ਚ ਤਮੁਪਹਸ੍ਯ ਜਗਦੁਃ, ਏਸ਼਼ ਇਤਰਾਨ੍ ਰਕ੍ਸ਼਼ਿਤਵਾਨ੍ ਯਦੀਸ਼੍ਵਰੇਣਾਭਿਰੁਚਿਤੋ (ਅ)ਭਿਸ਼਼ਿਕ੍ਤਸ੍ਤ੍ਰਾਤਾ ਭਵਤਿ ਤਰ੍ਹਿ ਸ੍ਵਮਧੁਨਾ ਰਕ੍ਸ਼਼ਤੁ|
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 ਤਦਨ੍ਯਃ ਸੇਨਾਗਣਾ ਏਤ੍ਯ ਤਸ੍ਮੈ ਅਮ੍ਲਰਸੰ ਦਤ੍ਵਾ ਪਰਿਹਸ੍ਯ ਪ੍ਰੋਵਾਚ,
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 ਚੇੱਤ੍ਵੰ ਯਿਹੂਦੀਯਾਨਾਂ ਰਾਜਾਸਿ ਤਰ੍ਹਿ ਸ੍ਵੰ ਰਕ੍ਸ਼਼|
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 ਯਿਹੂਦੀਯਾਨਾਂ ਰਾਜੇਤਿ ਵਾਕ੍ਯੰ ਯੂਨਾਨੀਯਰੋਮੀਯੇਬ੍ਰੀਯਾਕ੍ਸ਼਼ਰੈ ਰ੍ਲਿਖਿਤੰ ਤੱਛਿਰਸ ਊਰ੍ੱਧ੍ਵੇ(ਅ)ਸ੍ਥਾਪ੍ਯਤ|
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 ਤਦੋਭਯਪਾਰ੍ਸ਼੍ਵਯੋ ਰ੍ਵਿੱਧੌ ਯਾਵਪਰਾਧਿਨੌ ਤਯੋਰੇਕਸ੍ਤੰ ਵਿਨਿਨ੍ਦ੍ਯ ਬਭਾਸ਼਼ੇ, ਚੇੱਤ੍ਵਮ੍ ਅਭਿਸ਼਼ਿਕ੍ਤੋਸਿ ਤਰ੍ਹਿ ਸ੍ਵਮਾਵਾਞ੍ਚ ਰਕ੍ਸ਼਼|
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 ਕਿਨ੍ਤ੍ਵਨ੍ਯਸ੍ਤੰ ਤਰ੍ਜਯਿਤ੍ਵਾਵਦਤ੍, ਈਸ਼੍ਵਰਾੱਤਵ ਕਿਞ੍ਚਿਦਪਿ ਭਯੰ ਨਾਸ੍ਤਿ ਕਿੰ? ਤ੍ਵਮਪਿ ਸਮਾਨਦਣ੍ਡੋਸਿ,
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 ਯੋਗ੍ਯਪਾਤ੍ਰੇ ਆਵਾਂ ਸ੍ਵਸ੍ਵਕਰ੍ੰਮਣਾਂ ਸਮੁਚਿਤਫਲੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਨੁਵਃ ਕਿਨ੍ਤ੍ਵਨੇਨ ਕਿਮਪਿ ਨਾਪਰਾੱਧੰ|
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 ਅਥ ਸ ਯੀਸ਼ੁੰ ਜਗਾਦ ਹੇ ਪ੍ਰਭੇ ਭਵਾਨ੍ ਸ੍ਵਰਾਜ੍ਯਪ੍ਰਵੇਸ਼ਕਾਲੇ ਮਾਂ ਸ੍ਮਰਤੁ|
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 ਤਦਾ ਯੀਸ਼ੁਃ ਕਥਿਤਵਾਨ੍ ਤ੍ਵਾਂ ਯਥਾਰ੍ਥੰ ਵਦਾਮਿ ਤ੍ਵਮਦ੍ਯੈਵ ਮਯਾ ਸਾਰ੍ੱਧੰ ਪਰਲੋਕਸ੍ਯ ਸੁਖਸ੍ਥਾਨੰ ਪ੍ਰਾਪ੍ਸ੍ਯਸਿ|
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 ਅਪਰਞ੍ਚ ਦ੍ਵਿਤੀਯਯਾਮਾਤ੍ ਤ੍ਰੁʼਤੀਯਯਾਮਪਰ੍ੱਯਨ੍ਤੰ ਰਵੇਸ੍ਤੇਜਸੋਨ੍ਤਰ੍ਹਿਤਤ੍ਵਾਤ੍ ਸਰ੍ੱਵਦੇਸ਼ੋ(ਅ)ਨ੍ਧਕਾਰੇਣਾਵ੍ਰੁʼਤੋ
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 ਮਨ੍ਦਿਰਸ੍ਯ ਯਵਨਿਕਾ ਚ ਛਿਦ੍ਯਮਾਨਾ ਦ੍ਵਿਧਾ ਬਭੂਵ|
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 ਤਤੋ ਯੀਸ਼ੁਰੁੱਚੈਰੁਵਾਚ, ਹੇ ਪਿਤ ਰ੍ਮਮਾਤ੍ਮਾਨੰ ਤਵ ਕਰੇ ਸਮਰ੍ਪਯੇ, ਇਤ੍ਯੁਕ੍ਤ੍ਵਾ ਸ ਪ੍ਰਾਣਾਨ੍ ਜਹੌ|
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
47 ਤਦੈਤਾ ਘਟਨਾ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ ਸ਼ਤਸੇਨਾਪਤਿਰੀਸ਼੍ਵਰੰ ਧਨ੍ਯਮੁਕ੍ਤ੍ਵਾ ਕਥਿਤਵਾਨ੍ ਅਯੰ ਨਿਤਾਨ੍ਤੰ ਸਾਧੁਮਨੁਸ਼਼੍ਯ ਆਸੀਤ੍|
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 ਅਥ ਯਾਵਨ੍ਤੋ ਲੋਕਾ ਦ੍ਰਸ਼਼੍ਟੁਮ੍ ਆਗਤਾਸ੍ਤੇ ਤਾ ਘਟਨਾ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ ਵਕ੍ਸ਼਼ਃਸੁ ਕਰਾਘਾਤੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਵ੍ਯਾਚੁਟ੍ਯ ਗਤਾਃ|
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 ਯੀਸ਼ੋ ਰ੍ਜ੍ਞਾਤਯੋ ਯਾ ਯਾ ਯੋਸ਼਼ਿਤਸ਼੍ਚ ਗਾਲੀਲਸ੍ਤੇਨ ਸਾਰ੍ੱਧਮਾਯਾਤਾਸ੍ਤਾ ਅਪਿ ਦੂਰੇ ਸ੍ਥਿਤ੍ਵਾ ਤਤ੍ ਸਰ੍ੱਵੰ ਦਦ੍ਰੁʼਸ਼ੁਃ|
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 ਤਦਾ ਯਿਹੂਦੀਯਾਨਾਂ ਮਨ੍ਤ੍ਰਣਾਂ ਕ੍ਰਿਯਾਞ੍ਚਾਸੰਮਨ੍ਯਮਾਨ ਈਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਰਾਜਤ੍ਵਮ੍ ਅਪੇਕ੍ਸ਼਼ਮਾਣੋ
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 ਯਿਹੂਦਿਦੇਸ਼ੀਯੋ (ਅ)ਰਿਮਥੀਯਨਗਰੀਯੋ ਯੂਸ਼਼ਫ੍ਨਾਮਾ ਮਨ੍ਤ੍ਰੀ ਭਦ੍ਰੋ ਧਾਰ੍ੰਮਿਕਸ਼੍ਚ ਪੁਮਾਨ੍
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 ਪੀਲਾਤਾਨ੍ਤਿਕੰ ਗਤ੍ਵਾ ਯੀਸ਼ੋ ਰ੍ਦੇਹੰ ਯਯਾਚੇ|
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 ਪਸ਼੍ਚਾਦ੍ ਵਪੁਰਵਰੋਹ੍ਯ ਵਾਸਸਾ ਸੰਵੇਸ਼਼੍ਟ੍ਯ ਯਤ੍ਰ ਕੋਪਿ ਮਾਨੁਸ਼਼ੋ ਨਾਸ੍ਥਾਪ੍ਯਤ ਤਸ੍ਮਿਨ੍ ਸ਼ੈਲੇ ਸ੍ਵਾਤੇ ਸ਼੍ਮਸ਼ਾਨੇ ਤਦਸ੍ਥਾਪਯਤ੍|
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 ਤੱਦਿਨਮਾਯੋਜਨੀਯੰ ਦਿਨੰ ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਰਸ਼੍ਚ ਸਮੀਪਃ|
День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 ਅਪਰੰ ਯੀਸ਼ੁਨਾ ਸਾਰ੍ੱਧੰ ਗਾਲੀਲ ਆਗਤਾ ਯੋਸ਼਼ਿਤਃ ਪਸ਼੍ਚਾਦਿਤ੍ਵਾ ਸ਼੍ਮਸ਼ਾਨੇ ਤਤ੍ਰ ਯਥਾ ਵਪੁਃ ਸ੍ਥਾਪਿਤੰ ਤੱਚ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟ੍ਵਾ
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 ਵ੍ਯਾਘੁਟ੍ਯ ਸੁਗਨ੍ਧਿਦ੍ਰਵ੍ਯਤੈਲਾਨਿ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਵਿਧਿਵਦ੍ ਵਿਸ਼੍ਰਾਮਵਾਰੇ ਵਿਸ਼੍ਰਾਮੰ ਚਕ੍ਰੁਃ|
Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.