romiNaH 10
1 he bhrAtara isrAyelIyalokA yat paritrANaM prApnuvanti tadahaM manasAbhilaShan Ishvarasya samIpe prArthaye|
Брати, бажання мого серця й молитва до Бога за [ізраїльтян] – про їхнє спасіння.
2 yata Ishvare teShAM cheShTA vidyata ityatrAhaM sAkShyasmi; kintu teShAM sA cheShTA saj nAnA nahi,
Бо я свідчу їм, що вони ревно ставляться до Бога, але без належного пізнання.
3 yatasta IshvaradattaM puNyam avij nAya svakR^itapuNyaM sthApayitum cheShTamAnA Ishvaradattasya puNyasya nighnatvaM na svIkurvvanti|
Оскільки, не знаючи Божої праведності й намагаючись встановити власну, вони не підкорилися Божій праведності.
4 khrIShTa ekaikavishvAsijanAya puNyaM dAtuM vyavasthAyAH phalasvarUpo bhavati|
Бо Христос є метою Закону для виправдання кожного, хто вірить.
5 vyavasthApAlanena yat puNyaM tat mUsA varNayAmAsa, yathA, yo janastAM pAlayiShyati sa taddvArA jIviShyati|
Мойсей пише про праведність від Закону: «Людина, яка виконуватиме його настанови, буде жити ними».
6 kintu pratyayena yat puNyaM tad etAdR^ishaM vAkyaM vadati, kaH svargam Aruhya khrIShTam avarohayiShyati?
Але про праведність від віри говорить: «Не кажи у своєму серці: „Хто зійде на небо?“(щоб привести Христа додолу)
7 ko vA pretalokam avaruhya khrIShTaM mR^itagaNamadhyAd AneShyatIti vAk manasi tvayA na gaditavyA| (Abyssos g12)
або „Хто зійде в безодню?“(щоб Христа воскресити з мертвих)». (Abyssos g12)
8 tarhi kiM bravIti? tad vAkyaM tava samIpastham arthAt tava vadane manasi chAste, tachcha vAkyam asmAbhiH prachAryyamANaM vishvAsasya vAkyameva|
Але що каже [Писання]? «Слово біля тебе, у твоїх устах і у твоєму серці». Це слова віри, яку ми проповідуємо.
9 vastutaH prabhuM yIshuM yadi vadanena svIkaroShi, tatheshvarastaM shmashAnAd udasthApayad iti yadyantaHkaraNena vishvasiShi tarhi paritrANaM lapsyase|
Якщо ти визнаєш устами, що Ісус є Господом, і повіриш своїм серцем, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш спасенний.
10 yasmAt puNyaprAptyartham antaHkaraNena vishvasitavyaM paritrANArtha ncha vadanena svIkarttavyaM|
Бо серцем віримо для виправдання, а устами проголошуємо для спасіння.
11 shAstre yAdR^ishaM likhati vishvasiShyati yastatra sa jano na trapiShyate|
Як говорить Святе Письмо: «Кожен, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
12 ityatra yihUdini tadanyaloke cha kopi visheSho nAsti yasmAd yaH sarvveShAm advitIyaH prabhuH sa nijayAchakAna sarvvAn prati vadAnyo bhavati|
Адже немає різниці між юдеєм та язичником: Той Самий Господь над усіма, щедро благословляє всіх, хто кличе Його,
13 yataH, yaH kashchit parameshasya nAmnA hi prArthayiShyate| sa eva manujo nUnaM paritrAto bhaviShyati|
бо «кожний, хто прикличе ім’я Господнє, буде спасенний».
14 yaM ye janA na pratyAyan te tamuddishya kathaM prArthayiShyante? ye vA yasyAkhyAnaM kadApi na shrutavantaste taM kathaM pratyeShyanti? aparaM yadi prachArayitAro na tiShThanti tadA kathaM te shroShyanti?
Але як зможуть покликати Того, у Кого не повірили? І як зможуть повірити в Того, про Кого не чули? І як зможуть почути без проповідника?
15 yadi vA preritA na bhavanti tadA kathaM prachArayiShyanti? yAdR^ishaM likhitam Aste, yathA, mA NgalikaM susaMvAdaM dadatyAnIya ye narAH| prachArayanti shAnteshcha susaMvAdaM janAstu ye| teShAM charaNapadmAni kIdR^ik shobhAnvitAni hi|
І як будуть проповідувати, якщо їх не буде послано? Як написано: «Які гарні ноги тих, хто приносить Добру Звістку!»
16 kintu te sarvve taM susaMvAdaM na gR^ihItavantaH| yishAyiyo yathA likhitavAn| asmatprachArite vAkye vishvAsamakaroddhi kaH|
Однак не всі сприйняли Добру Звістку. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив почутому від нас?»
17 ataeva shravaNAd vishvAsa aishvaravAkyaprachArAt shravaNa ncha bhavati|
Тож віра приходить від слухання, а слухання – через Слово Христа.
18 tarhyahaM bravImi taiH kiM nAshrAvi? avashyam ashrAvi, yasmAt teShAM shabdo mahIM vyApnod vAkya ncha nikhilaM jagat|
Але я запитую: невже вони не чули? Навпаки! «По всій землі розходиться їхній голос, і до краю всесвіту – їхні слова».
19 aparamapi vadAmi, isrAyelIyalokAH kim etAM kathAM na budhyante? prathamato mUsA idaM vAkyaM provAcha, ahamuttApayiShye tAn agaNyamAnavairapi| klekShyAmi jAtim etA ncha pronmattabhinnajAtibhiH|
Ще раз запитую: хіба Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: «Я спонукаю вас до ревнощів через тих, хто не є народом; через народ, який не має розуміння, роздратую вас».
20 apara ncha yishAyiyo. atishayAkShobheNa kathayAmAsa, yathA, adhi mAM yaistu nAcheShTi samprAptastai rjanairahaM| adhi mAM yai rna sampR^iShTaM vij nAtastai rjanairahaM||
А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, хто не шукав; Я відкрив Себе тим, хто не питав про Мене».
21 kintvisrAyelIyalokAn adhi kathayA nchakAra, yairAj nAla Nghibhi rlokai rviruddhaM vAkyamuchyate| tAn pratyeva dinaM kR^itsnaM hastau vistArayAmyahaM||
А про Ізраїль він каже: «Цілий день Я простягав Свої руки до непокірного й впертого народу».
