gAlAtinaH 4
1 ahaM vadAmi sampadadhikArI yAvad bAlastiShThati tAvat sarvvasvasyAdhipatiH sannapi sa dAsAt kenApi viShayeNa na vishiShyate
Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,
2 kintu pitrA nirUpitaM samayaM yAvat pAlakAnAM dhanAdhyakShANA ncha nighnastiShThati|
а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.
3 tadvad vayamapi bAlyakAle dAsA iva saMsArasyAkSharamAlAyA adhInA Asmahe|
Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.
4 anantaraM samaye sampUrNatAM gatavati vyavasthAdhInAnAM mochanArtham
Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,
5 asmAkaM putratvaprAptyartha ncheshvaraH striyA jAtaM vyavasthAyA adhinIbhUta ncha svaputraM preShitavAn|
щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.
6 yUyaM santAnA abhavata tatkAraNAd IshvaraH svaputrasyAtmAnAM yuShmAkam antaHkaraNAni prahitavAn sa chAtmA pitaH pitarityAhvAnaM kArayati|
А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!
7 ata idAnIM yUyaM na dAsAH kintuH santAnA eva tasmAt santAnatvAchcha khrIShTeneshvarIyasampadadhikAriNo. apyAdhve|
Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.
8 apara ncha pUrvvaM yUyam IshvaraM na j nAtvA ye svabhAvato. anIshvarAsteShAM dAsatve. atiShThata|
Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.
9 idAnIm IshvaraM j nAtvA yadi veshvareNa j nAtA yUyaM kathaM punastAni viphalAni tuchChAni chAkSharANi prati parAvarttituM shaknutha? yUyaM kiM punasteShAM dAsA bhavitumichChatha?
Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?
10 yUyaM divasAn mAsAn tithIn saMvatsarAMshcha sammanyadhve|
Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.
11 yuShmadarthaM mayA yaH parishramo. akAri sa viphalo jAta iti yuShmAnadhyahaM bibhemi|
Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.
12 he bhrAtaraH, ahaM yAdR^isho. asmi yUyamapi tAdR^ishA bhavateti prArthaye yato. ahamapi yuShmattulyo. abhavaM yuShmAbhi rmama kimapi nAparAddhaM|
Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили.
13 pUrvvamahaM kalevarasya daurbbalyena yuShmAn susaMvAdam aj nApayamiti yUyaM jAnItha|
Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.
14 tadAnIM mama parIkShakaM shArIrakleshaM dR^iShTvA yUyaM mAm avaj nAya R^itIyitavantastannahi kintvIshvarasya dUtamiva sAkShAt khrIShTa yIshumiva vA mAM gR^ihItavantaH|
І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.
15 atastadAnIM yuShmAkaM yA dhanyatAbhavat sA kka gatA? tadAnIM yUyaM yadi sveShAM nayanAnyutpATya mahyaM dAtum ashakShyata tarhi tadapyakariShyateti pramANam ahaM dadAmi|
Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.
16 sAmpratamahaM satyavAditvAt kiM yuShmAkaM ripu rjAto. asmi?
То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?
17 te yuShmatkR^ite sparddhante kintu sA sparddhA kutsitA yato yUyaM tAnadhi yat sparddhadhvaM tadarthaM te yuShmAn pR^ithak karttum ichChanti|
Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.
18 kevalaM yuShmatsamIpe mamopasthitisamaye tannahi, kintu sarvvadaiva bhadramadhi sparddhanaM bhadraM|
Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.
19 he mama bAlakAH, yuShmadanta ryAvat khrIShTo mUrtimAn na bhavati tAvad yuShmatkAraNAt punaH prasavavedaneva mama vedanA jAyate|
Дїточки мої, (ви, ) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,
20 ahamidAnIM yuShmAkaM sannidhiM gatvA svarAntareNa yuShmAn sambhAShituM kAmaye yato yuShmAnadhi vyAkulo. asmi|
хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій, бо я в непевности про вас.
21 he vyavasthAdhInatAkA NkShiNaH yUyaM kiM vyavasthAyA vachanaM na gR^ihlItha?
Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?
22 tanmAM vadata| likhitamAste, ibrAhImo dvau putrAvAsAte tayoreko dAsyAM dvitIyashcha patnyAM jAtaH|
Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.
23 tayo ryo dAsyAM jAtaH sa shArIrikaniyamena jaj ne yashcha patnyAM jAtaH sa pratij nayA jaj ne|
Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.
24 idamAkhyAnaM dR^iShTantasvarUpaM| te dve yoShitAvIshvarIyasandhI tayorekA sInayaparvvatAd utpannA dAsajanayitrI cha sA tu hAjirA|
Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
25 yasmAd hAjirAshabdenAravadeshasthasInayaparvvato bodhyate, sA cha varttamAnAyA yirUshAlampuryyAH sadR^ishI| yataH svabAlaiH sahitA sA dAsatva Aste|
Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.
26 kintu svargIyA yirUshAlampurI patnI sarvveShAm asmAkaM mAtA chAste|
А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.
27 yAdR^ishaM likhitam Aste, "vandhye santAnahIne tvaM svaraM jayajayaM kuru| aprasUte tvayollAso jayAshabdashcha gIyatAM| yata eva sanAthAyA yoShitaH santate rgaNAt| anAthA yA bhavennArI tadapatyAni bhUrishaH||"
Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.
28 he bhrAtR^igaNa, imhAk iva vayaM pratij nayA jAtAH santAnAH|
Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.
29 kintu tadAnIM shArIrikaniyamena jAtaH putro yadvad Atmikaniyamena jAtaM putram upAdravat tathAdhunApi|
Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.
30 kintu shAstre kiM likhitaM? "tvam imAM dAsIM tasyAH putra nchApasAraya yata eSha dAsIputraH patnIputreNa samaM nottarAdhikArI bhaviyyatIti|"
Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.
31 ataeva he bhrAtaraH, vayaM dAsyAH santAnA na bhUtvA pAtnyAH santAnA bhavAmaH|
Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.
