< Псалтирь 49 >
1 Начальнику хора. Сынов Кореевых. Псалом. Слушайте сие, все народы; внимайте сему, все живущие во вселенной, -
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 и простые и знатные, богатый, равно как бедный.
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Уста мои изрекут премудрость, и размышления сердца моего - знание.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Приклоню ухо мое к притче, на гуслях открою загадку мою:
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 “для чего бояться мне во дни бедствия, когда беззаконие путей моих окружит меня?”
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 Надеющиеся на силы свои и хвалящиеся множеством богатства своего!
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 человек никак не искупит брата своего и не даст Богу выкупа за него:
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 дорога цена искупления души их, и не будет того вовек,
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 чтобы остался кто жить навсегда и не увидел могилы.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Каждый видит, что и мудрые умирают, равно как и невежды и бессмысленные погибают и оставляют имущество свое другим.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 В мыслях у них, что домы их вечны, и что жилища их в род и род, и земли свои они называют своими именами.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Но человек в чести не пребудет; он уподобится животным, которые погибают.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Этот путь их есть безумие их, хотя последующие за ними одобряют мнение их.
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Как овец, заключат их в преисподнюю; смерть будет пасти их, и наутро праведники будут владычествовать над ними; сила их истощится; могила - жилище их. (Sheol )
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol )
15 Но Бог избавит душу мою от власти преисподней, когда примет меня. (Sheol )
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol )
16 Не бойся, когда богатеет человек, когда слава дома его умножается:
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 ибо умирая не возьмет ничего; не пойдет за ним слава его;
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 хотя при жизни он ублажает душу свою, и прославляют тебя, что ты удовлетворяешь себе,
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 но он пойдет к роду отцов своих, которые никогда не увидят света.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Человек, который в чести и неразумен, подобен животным, которые погибают.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!