Псалтирь 137

1 Давида. При реках Вавилона, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе;

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 на вербах, посреди его, повесили мы наши арфы.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Там пленившие нас требовали от нас слов песней, и притеснители наши - веселья: “пропойте нам из песней Сионских”.

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Как нам петь песнь Господню на земле чужой?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Если я забуду тебя, Иерусалим, - забудь меня десница моя;

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 прилипни язык мой к гортани моей, если не буду помнить тебя, если не поставлю Иерусалима во главе веселия моего.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Припомни, Господи, сынам Едомовым день Иерусалима, когда они говорили: “разрушайте, разрушайте до основания его”.

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Дочь Вавилона, опустошительница! блажен, кто воздаст тебе за то, что ты сделала нам!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Блажен, кто возьмет и разобьет младенцев твоих о камень!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!