Псалтирь 132
1 Песнь восхождения. Вспомни, Господи, Давида и все сокрушение его:
Пісня проча́н.
2 как он клялся Господу, давал обет Сильному Иакова:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 “не войду в шатер дома моего, не взойду на ложе мое;
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 не дам сна очам моим и веждам моим - дремания,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 доколе не найду места Господу, жилища - Сильному Иакова”.
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Вот, мы слышали о нем в Ефрафе, нашли его на полях Иарима.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Пойдем к жилищу Его, поклонимся подножию ног Его.
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Стань, Господи, на место покоя Твоего, - Ты и ковчег могущества Твоего.
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Священники Твои облекутся правдою, и святые Твои возрадуются.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Ради Давида, раба Твоего, не отврати лица помазанника Твоего.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Клялся Господь Давиду в истине, и не отречется ее: “от плода чрева твоего посажу на престоле твоем.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Если сыновья твои будут сохранять завет Мой и откровения Мои, которым Я научу их, то и их сыновья во веки будут сидеть на престоле твоем”.
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Ибо избрал Господь Сион, возжелал его в жилище Себе.
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 “Это покой Мой на веки: здесь вселюсь, ибо Я возжелал его.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Пищу его благословляя благословлю, нищих его насыщу хлебом;
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 священников его облеку во спасение, и святые его радостью возрадуются.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Там возращу рог Давиду, поставлю светильник помазаннику Моему.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Врагов его облеку стыдом, а на нем будет сиять венец его”.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
