Псалтирь 104
1 Благослови, душа моя, Господа! Господи, Боже мой! Ты дивно велик, Ты облечен славою и величием;
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Ты одеваешься светом, как ризою, простираешь небеса, как шатер;
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 устрояешь над водами горние чертоги Твои, делаешь облака Твоею колесницею, шествуешь на крыльях ветра.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Ты творишь ангелами Твоими духов, служителями Твоими - огонь пылающий.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Ты поставил землю на твердых основах: не поколеблется она во веки и веки.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Бездною, как одеянием, покрыл Ты ее, на горах стоят воды.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 От прещения Твоего бегут они, от гласа грома Твоего быстро уходят;
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 восходят на горы, нисходят в долины, на место, которое Ты назначил для них.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Ты положил предел, которого не перейдут, и не возвратятся покрыть землю.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Ты послал источники в долины: между горами текут воды,
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 поят всех полевых зверей; дикие ослы утоляют жажду свою.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 При них обитают птицы небесные, из среды ветвей издают голос.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Ты напояешь горы с высот Твоих, плодами дел Твоих насыщается земля.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Ты произращаешь траву для скота, и зелень на пользу человека, чтобы произвести из земли пищу,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 и вино, которое веселит сердце человека, и елей, от которого блистает лице его, и хлеб, который укрепляет сердце человека.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Насыщаются древа Господа, кедры Ливанские, которые Он насадил;
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 на них гнездятся птицы: ели - жилище аисту,
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 высокие горы - сернам; каменные утесы - убежище зайцам.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Он сотворил луну для указания времен, солнце знает свой запад.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Ты простираешь тьму и бывает ночь: во время нее бродят все лесные звери;
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 львы рыкают о добыче и просят у Бога пищу себе.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Восходит солнце, и они собираются и ложатся в свои логовища;
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 выходит человек на дело свое и на работу свою до вечера.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Как многочисленны дела Твои, Господи! Все соделал Ты премудро; земля полна произведений Твоих.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Это - море великое и пространное: там пресмыкающиеся, которым нет числа, животные малые с большими;
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 там плавают корабли, там этот левиафан, которого Ты сотворил играть в нем.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Все они от Тебя ожидают, чтобы Ты дал им пищу их в свое время.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Даешь им - принимают, отверзаешь руку Твою - насыщаются благом;
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 скроешь лице Твое - мятутся, отнимешь дух их - умирают и в персть свою возвращаются;
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 пошлешь дух Твой - созидаются, и Ты обновляешь лице земли.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Да будет Господу слава во веки; да веселится Господь о делах Своих!
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Призирает на землю, и она трясется; прикасается к горам, и дымятся.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Буду петь Господу во всю жизнь мою, буду петь Богу моему, доколе есмь.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Да будет благоприятна Ему песнь моя; буду веселиться о Господе.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Да исчезнут грешники с земли, и беззаконных да не будет более. Благослови, душа моя, Господа! Аллилуия!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
