Притчи 20
1 Вино - глумливо, сикера - буйна; и всякий, увлекающийся ими, неразумен.
Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
2 Гроза царя - как бы рев льва: кто раздражает его, тот грешит против самого себя.
Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
3 Честь для человека - отстать от ссоры; а всякий глупец задорен.
Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
4 Ленивец зимою не пашет: поищет летом - и нет ничего.
Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
5 Помыслы в сердце человека - глубокие воды, но человек разумный вычерпывает их.
Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
6 Многие хвалят человека за милосердие, но правдивого человека кто находит?
Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
7 Праведник ходит в своей непорочности: блаженны дети его после него!
У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
8 Царь, сидящий на престоле суда, разгоняет очами своими все злое.
Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
9 Кто может сказать: “Я очистил мое сердце, я чист от греха моего?”
Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
10 Неодинаковые весы, неодинаковая мера, то и другое мерзость пред Господом.
Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
11 Можно узнать даже отрока по занятиям его, чисто ли и правильно ли будет поведение его.
Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
12 Ухо слышащее и глаз видящий - и то и другое создал Господь.
Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
13 Не люби спать, чтобы тебе не обеднеть; держи открытыми глаза твои, и будешь досыта есть хлеб.
Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
14 “Дурно, дурно”, говорит покупатель, а когда отойдет, хвалится.
„Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
15 Есть золото и много жемчуга, но драгоценная утварь - уста разумные.
Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
16 Возьми платье его, так как он поручился за чужого; и за стороннего возьми от него залог.
Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
17 Сладок для человека хлеб, приобретенный неправдою; но после рот его наполнится дресвою.
Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
18 Предприятия получают твердость чрез совещание, и по совещании веди войну.
Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
19 Кто ходит переносчиком, тот открывает тайну; и кто широко раскрывает рот, с тем не сообщайся.
Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
20 Кто злословит отца своего и свою мать, того светильник погаснет среди глубокой тьмы.
Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
21 Наследство, поспешно захваченное вначале, не благословится впоследствии.
Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
22 Не говори: “Я отплачу за зло”; предоставь Господу, и Он сохранит тебя.
Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
23 Мерзость пред Господом неодинаковые гири, и неверные весы - не добро.
Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
24 От Господа направляются шаги человека; человеку же как узнать путь свой?
Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Сеть для человека - поспешно давать обет, и после обета обдумывать.
Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
26 Мудрый царь вывеет нечестивых и обратит на них колесо.
Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
27 Светильник Господень - дух человека, испытывающий все глубины сердца.
Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
28 Милость и истина охраняют царя, и милостью он поддерживает престол свой.
Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
29 Слава юношей - сила их, а украшение стариков - седина.
Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
30 Раны от побоев врачевство против зла, и удары, проникающие во внутренности чрева.
Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
