Иов 10
1 Опротивела душе моей жизнь моя; предамся печали моей; буду говорить в горести души моей.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Скажу Богу: не обвиняй меня; объяви мне, за что Ты со мною борешься?
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Хорошо ли для Тебя, что Ты угнетаешь, что презираешь дело рук Твоих, а на совет нечестивых посылаешь свет?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Разве у Тебя плотские очи, и Ты смотришь, как смотрит человек?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Разве дни Твои, как дни человека, или лета Твои, как дни мужа,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 что Ты ищешь порока во мне и допытываешься греха во мне,
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 хотя знаешь, что я не беззаконник, и что некому избавить меня от руки Твоей?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Твои руки трудились надо мною и образовали всего меня кругом, - и Ты губишь меня?
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Вспомни, что Ты, как глину, обделал меня, и в прах обращаешь меня?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня,
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 кожею и плотью одел меня, костями и жилами скрепил меня,
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 жизнь и милость даровал мне, и попечение Твое хранило дух мой?
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Но и то скрывал Ты в сердце Своем, - знаю, что это было у Тебя,
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 что если я согрешу, Ты заметишь и не оставишь греха моего без наказания.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Если я виновен, горе мне! если и прав, то не осмелюсь поднять головы моей. Я пресыщен унижением; взгляни на бедствие мое:
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 оно увеличивается. Ты гонишься за мною, как лев, и снова нападаешь на меня и чудным являешься во мне.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Выводишь новых свидетелей Твоих против меня; усиливаешь гнев Твой на меня; и беды, одни за другими, ополчаются против меня.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 И зачем Ты вывел меня из чрева? пусть бы я умер, когда еще ничей глаз не видел меня;
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 пусть бы я, как небывший, из чрева перенесен был во гроб!
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Не малы ли дни мои? Оставь, отступи от меня, чтобы я немного ободрился,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 прежде нежели отойду, - и уже не возвращусь, - в страну тьмы и тени смертной,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 в страну мрака, каков есть мрак тени смертной, где нет устройства, где темно, как самая тьма.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
