Бытие 21
1 И призрел Господь на Сарру, как сказал; и сделал Господь Сарре, как говорил.
А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
2 Сарра зачала и родила Аврааму сына в старости его во время, о котором говорил ему Бог;
І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
3 и нарек Авраам имя сыну своему, родившемуся у него, которого родила ему Сарра, Исаак;
І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
4 и обрезал Авраам Исаака, сына своего, в восьмой день, как заповедал ему Бог.
І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
5 Авраам был ста лет, когда родился у него Исаак, сын его.
А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
6 И сказала Сарра: смех сделал мне Бог; кто ни услышит обо мне, рассмеется.
І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.
7 И сказала: кто сказал бы Аврааму: Сарра будет кормить детей грудью? ибо в старости его я родила сына.
І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.
8 Дитя выросло и отнято от груди; и Авраам сделал большой пир в тот день, когда Исаак сын его отнят был от груди.
І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
9 И увидела Сарра, что сын Агари Египтянки, которого она родила Аврааму, насмехается над ее сыном, Исааком,
І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
10 и сказала Аврааму: выгони эту рабыню и сына ее, ибо не наследует сын рабыни сей с сыном моим Исааком.
I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.
11 И показалось это Аврааму весьма неприятным ради сына его Измаила.
Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
12 Но Бог сказал Аврааму: не огорчайся ради отрока и рабыни твоей; во всем, что скажет тебе Сарра, слушайся голоса ее, ибо в Исааке наречется тебе семя;
І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
13 и от сына рабыни Я произведу великий народ, потому что он семя твое.
І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.
14 Авраам встал рано утром, и взял хлеба и мех воды, и дал Агари, положив ей на плечи, и отрока, и отпустил ее. Она пошла, и заблудилась в пустыне Вирсавии;
І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
15 и не стало воды в мехе, и она оставила отрока под одним кустом
І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
16 и пошла, села вдали, в расстоянии на один выстрел из лука. Ибо она сказала: не хочу видеть смерти отрока. И она села поодаль против него, и подняла вопль, и плакала;
І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
17 и услышал Бог голос отрока оттуда, где он был; и Ангел Божий с неба воззвал к Агари и сказал ей: что с тобою, Агарь? не бойся; Бог услышал голос отрока оттуда, где он находится;
І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.
18 встань, подними отрока и возьми его за руку, ибо Я произведу от него великий народ.
Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.
19 И Бог открыл глаза ее, и она увидела колодезь с водою живою, и пошла, наполнила мех водою и напоила отрока.
І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
20 И Бог был с отроком; и он вырос, и стал жить в пустыне, и сделался стрелком из лука.
І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
21 Он жил в пустыне Фаран; и мать его взяла ему жену из земли Египетской.
І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.
22 И было в то время, Авимелех с Фихолом, военачальником своим, сказал Аврааму: с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь;
І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!
23 и теперь поклянись мне здесь Богом, что ты не обидишь ни меня, ни сына моего, ни внука моего; и как я хорошо поступал с тобою, так и ты будешь поступать со мною и землею, в которой ты гостишь.
А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.
24 И сказал Авраам: я клянусь.
І сказав Авраам: „Я присягаю!“
25 И Авраам упрекал Авимелеха за колодезь с водою, который отняли рабы Авимелеховы.
І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
26 Авимелех же сказал ему: не знаю, кто это сделал, и ты не сказал мне; я даже и не слыхал о том доныне.
І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.
27 И взял Авраам мелкого и крупного скота и дал Авимелеху, и они оба заключили союз.
І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.
28 И поставил Авраам семь агниц из стада мелкого скота особо.
І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29 Авимелех же сказал Аврааму: на что здесь сии семь агниц из стада овец, которых ты поставил особо?
І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“
30 Авраам сказал: семь агниц сих возьми от руки моей, чтобы они были мне свидетельством, что я выкопал этот колодезь.
А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.
31 Потому и назвал он сие место: Вирсавия, ибо тут оба они клялись
Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
32 и заключили союз в Вирсавии. И встал Авимелех и Фихол, военачальник его, и возвратились в землю Филистимскую.
І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
33 И насадил Авраам при Вирсавии рощу и призвал там имя Господа, Бога вечного.
А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.
34 И жил Авраам в земле Филистимской, как странник, дни многие.
І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.
