Рут 3
1 Соакрэ-са, Наоми, й-а зис: „Фийка мя, аш вря сэ-ць дау ун лок де одихнэ, ка сэ фий феричитэ.
І сказала їй свекруха її Ноомі: „До́чко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочи́нку, що буде добре тобі.
2 Ши акум, Боаз, ку але кэруй служниче ай фост, ну есте ел рудэ ку ной? Ятэ, ел аре сэ вынтуре ла ноапте орзуриле ын арие.
А тепер ось Бо́аз, наш ро́дич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде ві́яти ячмінь на току́.
3 Спалэ-те ши унӂе-те, апой ымбракэ-те ку хайнеле тале ши кобоарэ-те ла арие. Сэ ну те фачь куноскутэ луй, пынэ ва испрэви де мынкат ши де бэут.
А ти вмийся, і намасти́ся, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчи́ть їсти та пити.
4 Ши кынд се ва дуче сэ се кулче, ынсямнэ-ць локул унде се кулкэ. Апой ду-те, дескоперэ-й пичоареле ши кулкэ-те. Ши ел ынсушь ыць ва спуне че сэ фачь.”
І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти при́йдеш, і відкриєш прині́жжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити“.
5 Еа й-а рэспунс: „Вой фаче тот че ай спус.”
А та відказала до неї: „Усе, що ти кажеш мені, я зроблю́“.
6 Рут с-а коборыт ла арие ши а фэкут тот че порунчисе соакрэ-са.
І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її.
7 Боаз а мынкат ши а бэут ши инима-й ера веселэ. С-а дус ши с-а кулкат ла марӂиня унуй стог. Рут а венит атунч ынчет де тот, й-а дескоперит пичоареле ши с-а кулкат.
А Бо́аз з'їв та випив, та й стало ве́село йому на серці, і прийшов він покластися біля копи́ці. А вона тихо прийшла, і відкрила його прині́жжя та й лягла.
8 Ла мезул нопций, омул с-а сперият, с-а плекат ши ятэ кэ о фемее ера кулкатэ ла пичоареле луй.
І сталося опі́вночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, — аж ось жінка лежить у прині́жжі його!
9 Ел а зис: „Чине ешть ту?” Еа а рэспунс: „Еу сунт Рут, служника та; ынтинде-ць поала хайней песте служника та, кэч ай дрепт де рэскумпэраре.”
І він сказав: „Хто ти?“А вона відказала: „Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич“.
10 Ши ел а зис: „Фий бинекувынтатэ де Домнул, фийкэ! Ачастэ фаптэ де пе урмэ мэртурисеште ши май мулт пентру тине декыт чя динтый кэ н-ай умблат дупэ тинерь, сэрачь сау богаць.
А він сказав: „Благословенна ти в Господа, до́чко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнака́ми, чи вони бідні, чи вони багаті.
11 Акум, фийкэ, ну те теме, ыць вой фаче тот че вей зиче, кэч тоатэ четатя штие кэ ешть о фемее чинститэ.
А тепер, до́чко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю́ тобі, — бо все місто народу мого знає, що ти жінка чесно́тна!
12 Есте адевэрат кэ ам дрепт де рэскумпэраре, дар есте о алтэ рудэ май апроапе декыт мине.
А тепер справді, що я родич, — та є родич ще, ближчий від мене.
13 Рэмый ын ноаптя ачаста аич. Ши мыне, дакэ вря сэ те рэскумпере, бине, сэ те рэскумпере; дар дакэ ну-й плаче сэ те рэскумпере, те вой рэскумпэра еу, виу есте Домнул! Кулкэ-те аич пынэ диминяцэ.”
Ночуй цю ніч, а ра́нком, — якщо він викупить тебе — добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, — як живий Господь! Лежи тут аж до ра́нку“.
14 Еа а рэмас кулкатэ ла пичоареле луй пынэ диминяца ши с-а скулат май ынаинте де а се путя куноаште унул пе алтул. Боаз а зис: „Сэ ну штие нимень кэ а интрат о фемее ын арие!”
І лежала вона у прині́жжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один о́дного. А він сказав: „Нехай не пізнають, що жінка прихо́дила на тік“.
15 Ши а адэугат: „Аду мантауа де пе тине ши цине-о.” Еа а цинут-о ши ел а мэсурат шасе мэсурь де орз ши ле-а пус пе еа. Апой а интрат ын четате.
І він сказав: „Дай хустку, що на тобі, і подерж її“. І держала вона її, а він відмі́ряв шість мір ячме́ню, і поклав на неї, та й пішов до міста.
16 Рут с-а ынторс ла соакрэ-са, ши Наоми а зис: „Ту ешть, фийка мя?” Рут й-а историсит тот че-й фэкусе омул ачела.
А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: „Як спра́ва, до́чко моя?“А вона розповіла́ їй усе, що зробив їй той чоловік.
17 Еа а зис: „Мь-а дат ачесте шасе мэсурь де орз, зикынд: ‘Сэ ну те ынторчь ку мыниле гоале ла соакрэ-та.’”
І сказала: „Ці шість мір ячме́ню він дав мені, бо сказав: Не приходь по́рожньо до своєї свекрухи“.
18 Ши Наоми а зис: „Фий лиништитэ, фийка мя, пынэ вей шти кум се ва испрэви лукрул ачеста, кэч омул ачеста ну ва авя одихнэ пынэ ну ва сфырши лукрул кяр астэзь.”
А та сказала: „Почекай, моя до́чко, аж поки довідаєшся, як ви́паде справа, бо той чоловік не заспоко́їться, доки не викінчить цієї справи сьогодні“.
