Апокалипса 6
1 Кынд а рупт Мелул чя динтый дин челе шапте печець, м-ам уйтат ши ам аузит пе уна дин челе патру фэптурь вий зикынд ку ун глас ка де тунет: „Вино ши везь!”
І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: „Підійди́!“
2 М-ам уйтат ши ятэ кэ с-а арэтат ун кал алб. Чел че ста пе ел авя ун арк; и с-а дат о кунунэ ши а порнит бируитор ши ка сэ бируе.
І я глянув, — і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця́ йому да́но, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти.
3 Кынд а рупт Мелул а доуа печете, ам аузит пе а доуа фэптурэ вие зикынд: „Вино ши везь!”
І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: „Підійди!“
4 Ши с-а арэтат ун алт кал, ун кал рошу. Чел че ста пе ел а примит путеря сэ я пачя де пе пэмынт, пентру ка оамений сэ се ынжунгие уний пе алций, ши и с-а дат о сабие маре.
І вийшов кінь другий, — червоний. А тому, хто на ньому сидів, було да́но взяти мир із землі та щоб убивали один о́дного. І меч великий був да́ний йому.
5 Кынд а рупт Мелул печетя а трея, ам аузит пе а трея фэптурэ вие зикынд: „Вино ши везь!” М-ам уйтат ши ятэ кэ с-а арэтат ун кал негру. Чел че ста пе ел авя ын мынэ о кумпэнэ.
І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: „Підійди!“І я глянув, — і ось кінь ворони́й. А той, хто на ньому сидів, мав вагу́ в своїй руці.
6 Ши, ын мижлокул челор патру фэптурь вий, ам аузит ун глас каре зичя: „О мэсурэ де грыу пентру ун леу! Трей мэсурь де орз пентру ун леу! Дар сэ ну ватэмь унтделемнул ши винул!”
І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: „Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!“
7 Кынд а рупт Мелул печетя а патра, ам аузит гласул фэптурий а патра зикынд: „Вино ши везь!”
А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: „Підійди!“
8 М-ам уйтат ши ятэ кэ с-а арэтат ун кал гэлбуй. Чел че ста пе ел се нумя Моартя ши ымпреунэ ку ел веня дупэ ел Локуинца морцилор. Ли с-а дат путере песте а патра парте а пэмынтулуй ка сэ учидэ ку сабия, ку фоамете, ку молимэ ши ку фяреле пэмынтулуй. (Hadēs g86)
І я глянув, — і ось кінь ча́лий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я́ йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І да́на їм вла́да була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земни́ми звірми́. (Hadēs g86)
9 Кынд а рупт Мелул печетя а чинчя, ам вэзут суб алтар суфлетеле челор че фусесерэ ынжунгияць дин причина Кувынтулуй луй Думнезеу ши дин причина мэртурисирий пе каре о цинусерэ.
І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.
10 Ей стригау ку глас таре ши зичяу: „Пынэ кынд, Стэпыне, Ту, каре ешть сфынт ши адевэрат, зэбовешть сэ жудечь ши сэ рэзбунь сынӂеле ностру асупра локуиторилор пэмынтулуй?”
І кли́кнули вони гучним голосом, кажучи: „Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?“
11 Фиекэруя дин ей и с-а дат о хайнэ албэ ши и с-а спус сэ се май одихняскэ пуцинэ време, пынэ се ва ымплини нумэрул товарэшилор лор де службэ ши ал фрацилор лор, каре авяу сэ фие оморыць ка ши ей.
І кожному з них да́но білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки допо́внять число їхні співслуги, і брати́ їхні, що будуть побиті, як і вони.
12 Кынд а рупт Мелул печетя а шася, м-ам уйтат ши ятэ кэ с-а фэкут ун маре кутремур де пэмынт. Соареле с-а фэкут негру ка ун сак де пэр, луна с-а фэкут тоатэ ка сынӂеле
І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, — і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волося́ний, і ввесь місяць зробився, як кров.
13 ши стелеле ау кэзут дин чер пе пэмынт кум кад смокинеле верзь дин пом кынд есте скутурат де ун вынт путерник.
І на землю попа́дали зорі небесні, як фіґове дерево ро́нить свої недозрілі плоди́, коли потрясе сильний вітер.
14 Черул с-а стрынс ка о карте де пеле пе каре о фачь сул. Ши тоць мунций ши тоате остроавеле с-ау мутат дин локуриле лор.
І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць.
15 Ымпэраций пэмынтулуй, домниторий, кэпитаний оштилор, чей богаць ши чей путерничь, тоць робий ши тоць оамений слобозь с-ау аскунс ын пештерь ши ын стынчиле мунцилор.
І зе́мні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, — поховались у печери та в скелі гірські́,
16 Ши зичяу мунцилор ши стынчилор: „Кэдець песте ной ши аскундеци-не де Фаца Челуй че шаде пе скаунул де домние ши де мыния Мелулуй,
та й кажуть до гір та до скель: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву А́гнця!
17 кэч а венит зиуа чя маре а мынией Луй ши чине поате ста ын пичоаре?”
Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто всто́яти може?“
