< Псалмул 88 >
1 Доамне, Думнезеул мынтуирий меле! Зи ши ноапте стриг ынаинтя Та!
Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівнику хору. На мотив махалат лаанот. Повчання Гемана-езрахітянина. Господи, Боже мого спасіння, вдень я волаю до Тебе, вночі – я перед Тобою.
2 С-ажунгэ ругэчуня мя ынаинтя Та! Я аминте ла черериле меле,
Нехай молитва моя дійде до Твого обличчя, схили Твоє вухо до крику мого.
3 кэч ми с-а сэтурат суфлетул де реле ши ми се апропие вяца де Локуинца морцилор. (Sheol )
Бо душа моя наситилася стражданнями й життя моє наблизилося до царства смерті. (Sheol )
4 Сунт пус ын рындул челор че се кобоарэ ын гроапэ, сунт ка ун ом каре ну май аре путере.
Мене зараховано до тих, хто спускається до прірви; я став як муж, що не має сили.
5 Стау ынтинс принтре чей морць ка чей учишь ши кулкаць ын мормынт, де каре ну-Ць май адучь аминте ши каре сунт деспэрциць де мына Та.
Я покинутий між мертвими, немов ті убиті, що лежать у могилі, про яких Ти більше не згадуєш і які відкинуті від руки Твоєї.
6 М-ай арункат ын гроапа чя май де жос, ын ынтунерик, ын адынкурь.
Ти поклав мене в глибоку прірву, у темні закутки безодні.
7 Мыния Та мэ апасэ ши мэ нэпэдешть ку тоате валуриле Тале.
Твій гнів тяжіє наді мною, і усіма могутніми хвилями Твоїми Ти пригнітив мене. (Села)
8 Ай ындепэртат де ла мине пе тоць приетений мей, м-ай фэкут о причинэ де скырбэ пентру ей; сунт ынкис ши ну пот сэ ес.
Ти віддалив від мене моїх знайомих, зробив мене огидою для них. Мене замкнуто, і я не можу вийти;
9 Ми се топеск окий де суферинцэ; ын тоате зилеле Те кем, Доамне, ши-мь ынтинд мыниле спре Тине!
очі мої виснажилися від гніту. Я кликав до Тебе, Господи, щодня, простягав до Тебе свої долоні.
10 Оаре пентру морць фачь Ту минунь? Сау се скоалэ морций сэ Те лауде?
Хіба Ти твориш чудеса для померлих? Чи духи померлих встануть, щоб славити Тебе?
11 Се ворбеште де бунэтатя Та ын мормынт ши де крединчошия Та ын адынк?
Чи буде звіщатися в могилі милість Твоя і вірність Твоя – в безодні Погибелі?
12 Сунт куноскуте минуниле Тале ын ынтунерик ши дрептатя Та ын цара уйтэрий?
Хіба серед мороку звіщають чудеса Твої і праведність Твою – у землі забуття?
13 Доамне, еу Ыць чер ажуторул ши диминяца ругэчуня мя се ыналцэ ла Тине.
Я ж, Господи, волаю до Тебе, із самого ранку моя молитва йде Тобі назустріч.
14 Пентру че, Доамне, лепезь суфлетул меу? Пентру че ымь аскунзь Фаца Та?
Чому, Господи, Ти цураєшся душі моєї, ховаєш обличчя Твоє від мене?
15 Дин тинереце, сунт ненорочит ши траг сэ мор, сунт купринс де спаймеле Тале ши ну штиу че сэ май фак.
Від юності своєї я пригнічений і виснажений, знесилився, несучи тягар жахів Твоїх.
16 Мыния Та трече песте мине, спаймеле Тале мэ нимическ де тот.
Твоя лють пройшла наді мною, жахи Твої знесилили мене.
17 Еле мэ ынконжоарэ тоатэ зиуа ка ниште апе, мэ ынфэшоарэ тоате деодатэ.
Вони, як вода, оточують мене цілий день, разом облягають мене.
18 Ай депэртат де ла мине пе приетень ши товарэшь, ши чей де апроапе ай мей с-ау фэкут невэзуць.
Ти віддалив від мене приятеля й друга, темні закутки [стали] моїми знайомими.