Псалмул 78
1 Аскултэ, попорул меу, ынвэцэтуриле меле! Луаць аминте ла кувинтеле гурий меле!
Пісня навча́льна Асафова.
2 Ымь дескид гура ши ворбеск ын пилде, вестеск ынцелепчуня времурилор стрэвекь.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Че ам аузит, че штим, че не-ау повестит пэринций ноштри,
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 ну вом аскунде де копиий лор, чи вом вести нямулуй де оамень каре ва вени лауделе Домнулуй, путеря Луй ши минуниле пе каре ле-а фэкут.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Ел а пус о мэртурие ын Иаков, а дат о Леӂе ын Исраел ши а порунчит пэринцилор ноштри сэ-шь ынвеце ын еа копиий,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 ка сэ фие куноскутэ де чей че вор вени дупэ ей, де копиий каре се вор наште ши каре, кынд се вор фаче марь, сэ ворбяскэ деспре еа копиилор лор,
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 пентру ка ачештя сэ-шь пунэ ынкредеря ын Думнезеу, сэ ну уйте лукрэриле луй Думнезеу ши сэ пэзяскэ порунчиле Луй.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Сэ ну фие ка пэринций лор, ун ням неаскултэтор ши рэзврэтит, ун ням каре н-авя о инимэ таре ши ал кэруй дух ну ера крединчос луй Думнезеу!
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Фиий луй Ефраим, ынармаць ши трэгынд ку аркул, ау дат досул ын зиуа луптей,
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 пентру кэ н-ау цинут легэмынтул луй Думнезеу ши н-ау воит сэ умбле ынтокмай дупэ Леӂя Луй.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Ау дат уйтэрий лукрэриле Луй, минуниле Луй пе каре ли ле арэтасе.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Ынаинтя пэринцилор лор, Ел фэкусе минунь ын цара Еӂиптулуй, ын кымпия Цоан.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 А деспэрцит маря ши ле-а дескис ун друм прин еа, ридикынд апеле ка ун зид.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Й-а кэлэузит зиуа ку ун нор ши тоатэ ноаптя ку лумина унуй фок стрэлучитор.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 А деспикат стынчь ын пустиу ши ле-а дат сэ бя ка дин ниште валурь ку апе мулте.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 А фэкут сэ цышняскэ извоаре дин стынчь ши сэ кургэ апе ка ниште рыурь.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Дар ей тот н-ау ынчетат сэ пэкэтуяскэ ымпотрива Луй, н-ау ынчетат сэ се рэзврэтяскэ ымпотрива Челуй Пряыналт ын пустиу.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Ау испитит пе Думнезеу ын инима лор, черынд мынкаре дупэ пофтеле лор.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Ау ворбит ымпотрива луй Думнезеу ши ау зис: „Оаре ва путя Думнезеу сэ пунэ о масэ ын пустиу?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Ятэ кэ Ел а ловит стынка де ау курс апе ши с-ау вэрсат широае. Дар ва путя Ел сэ дя ши пыне сау сэ факэ рост де карне попорулуй Сэу?”
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Домнул а аузит ши С-а мыният. Ун фок с-а апринс ымпотрива луй Иаков ши с-а стырнит ымпотрива луй Исраел мыния Луй,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 пентру кэ н-ау крезут ын Думнезеу, пентру кэ н-ау авут ынкредере ын ажуторул Луй.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Ел а порунчит норилор де сус ши а дескис порциле черурилор:
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 а плоуат песте ей манэ де мынкаре ши ле-а дат грыу дин чер.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Ау мынкат ку тоций пыня челор марь ши ле-а тримис мынкаре сэ се сатуре.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 А пус сэ суфле ын черурь вынтул де рэсэрит ши а адус, прин путеря Луй, вынтул де мязэзи.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 А плоуат песте ей карне ка пулберя ши пэсэрь ынарипате кыт нисипул мэрий;
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 ле-а фэкут сэ кадэ ын мижлокул таберей лор, де жур ымпрежурул локуинцелор лор.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Ей ау мынкат ши с-ау сэтурат дин дестул: Думнезеу ле-а дат че дорисерэ.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Дар н-апукасерэ сэ-шь астымпере бине пофта, мынкаря ле ера ынкэ ын гурэ,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 кынд с-а стырнит мыния луй Думнезеу ымпотрива лор, а ловит де моарте пе чей май тарь динтре ей ши а доборыт пе тинерий луй Исраел.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Ку тоате ачестя, ей н-ау ынчетат сэ пэкэтуяскэ ши н-ау крезут ын минуниле Луй.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Де ачея, Ел ле-а курмат зилеле ка о суфларе, ле-а курмат аний принтр-ун сфыршит нэпрасник.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Кынд ый ловя де моарте, ей Ыл кэутау, се ынторчяу ши се ындрептау спре Думнезеу;
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 ышь адучяу аминте кэ Думнезеу есте Стынка лор ши кэ Думнезеул Атотпутерник есте Избэвиторул лор.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Дар Ыл ыншелау ку гура ши-Л минцяу ку лимба.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Инима ну ле ера таре фацэ де Ел ши ну ерау крединчошь легэмынтулуй Сэу.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Тотушь, ын ындураря Луй, Ел яртэ нелеӂюиря ши ну нимичеште; Ышь опреште де мулте орь мыния ши ну дэ друмул ынтреӂий Луй урӂий.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Ел Шь-а адус деч аминте кэ ей ну ерау декыт карне, о суфларе каре трече ши ну се май ынтоарче.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Де кыте орь с-ау рэзврэтит ей ымпотрива Луй ын пустиу! Де кыте орь Л-ау мыният ей ын пустиетате!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Да, н-ау ынчетат сэ испитяскэ пе Думнезеу ши сэ ынтэрыте пе Сфынтул луй Исраел.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Ну шь-ау май адус аминте де путеря Луй, де зиуа кынд й-а избэвит де врэжмаш,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 де минуниле пе каре ле-а фэкут ын Еӂипт ши де семнеле Луй минунате дин кымпия Цоан.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Кум ле-а префэкут рыуриле ын сынӂе ши н-ау путут сэ бя дин апеле лор.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Кум а тримис ымпотрива лор ниште муште отрэвитоаре каре й-ау мынкат ши броаште каре й-ау нимичит.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Кум ле-а дат холделе прадэ омизилор, родул мунчий лор, прадэ лэкустелор.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Кум ле-а прэпэдит вииле, бэтынду-ле ку пятрэ, ши смокиний дин Еӂипт ку гриндинэ.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Кум ле-а лэсат вителе прадэ гриндиней ши турмеле, прадэ фокулуй черулуй.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Ел Шь-а арункат ымпотрива лор мыния Луй апринсэ, урӂия, юцимя ши неказул: о дроайе де ынӂерь адукэторь де ненорочирь.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Кум Шь-а дат друм слобод мынией, ну ле-а скэпат суфлетул де ла моарте ши ле-а дат вяца прадэ молимей;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 кум а ловит пе тоць ынтыий нэскуць дин Еӂипт, пырга путерий ын кортуриле луй Хам.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Кум а порнит пе попорул Сэу ка пе ниште ой ши й-а повэцуит ка пе о турмэ ын пустиу.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Кум й-а дус фэрэ ничо грижэ, ка сэ ну ле фие фрикэ, яр маря а акоперит пе врэжмаший лор.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Кум й-а адус спре хотарул Луй чел сфынт, спре мунтеле ачеста, пе каре дряпта Луй л-а кыштигат.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Кум а изгонит нямуриле динаинтя лор, ле-а ымпэрцит цара ын пэрць де моштенире ши а пус семинцииле луй Исраел сэ локуяскэ ын кортуриле лор.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Дар ей ау испитит пе Думнезеул Пряыналт, с-ау рэзврэтит ымпотрива Луй ши н-ау цинут порунчиле Луй,
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 чи с-ау депэртат ши ау фост некрединчошь, ка ши пэринций лор, с-ау абэтут ла о парте, ка ун арк ыншелэтор,
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Л-ау супэрат прин ынэлцимиле лор ши Й-ау стырнит ӂелозия ку идолий лор.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Думнезеу а аузит ши С-а мыният ши а урӂисит рэу де тот пе Исраел.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 А пэрэсит локуинца Луй дин Сило, кортул ын каре локуя ынтре оамень.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Шь-а дат слава прадэ робией ши мэреция Луй, ын мыниле врэжмашулуй.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 А дат прадэ сабией пе попорул Луй ши С-а мыният пе моштениря Луй.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Пе тинерий луй й-а арс фокул ши фечоареле луй н-ау май фост сэрбэторите ку кынтэрь де нунтэ.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Преоций сэй ау кэзут учишь де сабие, ши вэдувеле луй ну с-ау бочит.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Атунч, Домнул С-а трезит, ка унул каре а дормит, ка ун витяз ымбэрбэтат де вин,
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 ши а ловит пе потривничий Луй каре фуӂяу, акоперинду-й ку вешникэ окарэ.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Ынсэ а лепэдат кортул луй Иосиф ши н-а алес семинция луй Ефраим,
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 чи а алес семинция луй Иуда, мунтеле Сионулуй, пе каре-л юбеште.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Шь-а зидит Сфынтул Локаш ка черуриле де ыналт ши таре ка пэмынтул пе каре л-а ынтемеят пе вечь.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 А алес пе робул Сэу Давид ши л-а луат де ла стаулеле де ой.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Л-а луат диндэрэтул оилор каре алэптау, ка сэ паскэ пе попорул Сэу Иаков ши пе моштениря Са Исраел.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Ши Давид й-а кырмуит ку о инимэ неприхэнитэ ши й-а повэцуит ку мынь причепуте.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
