Псалмул 73
1 Да, бун есте Думнезеу ку Исраел, ку чей ку инима куратэ!
Псалом Аса́фів.
2 Тотушь ера сэ ми се ындоае пичорул ши ерау сэ-мь алунече паший!
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 Кэч мэ уйтам ку жинд ла чей несокотиць кынд ведям феричиря челор рэй.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 Ынтр-адевэр, нимик ну-й тулбурэ пынэ ла моарте ши трупул ле есте ынкэркат де грэсиме.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 Н-ау парте де суферинцеле оменешть ши ну сунт ловиць ка чейлалць оамень.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Де ачея мындрия ле служеште ка салбэ ши асуприря есте хайна каре-й ынвелеште.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Ли се булбукэ окий де грэсиме ши ау май мулт декыт ле-ар дори инима.
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 Рыд ши ворбеск ку рэутате де асуприре: ворбеск де сус,
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 ышь ыналцэ гура пынэ ла черурь ши лимба ле кутреерэ пэмынтул.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Де ачея аляргэ лумя ла ей, ынгите апэ дин плин
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 ши зиче: „Че ар путя сэ штие Думнезеу ши че ар путя сэ куноаскэ Чел Пряыналт?”
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Аша сунт чей рэй: тотдяуна феричиць ши ышь мэреск богэцииле.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Деӂяба дар мь-ам курэцит еу инима ши мь-ам спэлат мыниле ын невиновэцие,
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 кэч ын фиекаре зи сунт ловит ши ын тоате диминециле сунт педепсит.
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 Дакэ аш зиче: „Вряу сэ ворбеск ка ей”, ятэ кэ н-аш фи крединчос нямулуй копиилор Тэй.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 М-ам гындит ла ачесте лукрурь ка сэ ле причеп, дар задарникэ мь-а фост труда,
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 пынэ че ам интрат ын Сфынтул Локаш ал луй Думнезеу ши ам луат сяма ла соарта де ла урмэ а челор рэй.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Да, Ту-й пуй ын локурь алунекоасе ши-й арунчь ын прэпэд.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Кум сунт нимичиць ынтр-о клипэ! Сунт пердуць, прэпэдиць принтр-ун сфыршит нэпрасник.
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 Ка ун вис ла дештептаре, аша ле лепезь кипул, Доамне, ла дештептаря Та!
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Кынд ми се амэра инима ши мэ симцям стрэпунс ын мэрунтае,
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 ерам прост ши фэрэ жудекатэ, ерам ка ун добиток ынаинтя Та.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Ынсэ еу сунт тотдяуна ку Тине, Ту м-ай апукат де мына дряптэ;
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 мэ вей кэлэузи ку сфатул Тэу, апой мэ вей прими ын славэ.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Пе чине алтул ам еу ын чер афарэ де Тине? Ши пе пэмынт ну-мь гэсеск плэчеря ын нимень декыт ын Тине.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 Карня ши инима пот сэ ми се прэпэдяскэ, фииндкэ Думнезеу ва фи пуруря стынка инимий меле ши партя мя де моштенире.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 Кэч ятэ кэ чей че се депэртязэ де Тине пер; Ту нимичешть пе тоць чей че-Ць сунт некрединчошь.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 Кыт пентру мине, феричиря мя есте сэ мэ апропий де Думнезеу: пе Домнул Думнезеу Ыл фак локул меу де адэпост, ка сэ повестеск тоате лукрэриле Тале.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
