Псалмул 59
1 Думнезеуле, скапэ-мэ де врэжмаший мей, окротеште-мэ де потривничий мей!
Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли Саул послав людей стерегти його дім, щоб убити його. Визволи мене від ворогів Моїх, Боже мій, захисти мене від тих, хто підноситься проти мене.
2 Скапэ-мэ де рэуфэкэторь, избэвеште-мэ де оамений сетошь де сынӂе!
Від тих, що чинять беззаконня, визволи мене і від людей кровожерних врятуй мене.
3 Кэч ятэ-й кэ стау ла пындэ сэ-мь я вяца; ниште оамень порниць ла рэу урзеск лукрурь реле ымпотрива мя, фэрэ сэ фиу виноват, фэрэ сэ фи пэкэтуит, Доамне!
Ось вони чатують на душу мою, сильні змовляються проти мене не за беззаконня моє чи гріх, Господи.
4 Ку тоатэ невиновэция мя, ей аляргэ, се прегэтеск: трезеште-Те, ешь ынаинтя мя ши привеште!
Немає беззаконня в мене, але збігаються вони й готуються [до нападу]. Піднімися назустріч мені й поглянь.
5 Доамне, Думнезеул оштирилор, Думнезеул луй Исраел, скоалэ-Те, ка сэ педепсешть тоате нямуриле! Н-авя милэ де ничунул дин ачешть вынзэторь нелеӂюиць!
Ти, Господи, Боже Воїнств, Боже Ізраїлю, пробудися, щоб покарати всі народи; не помилуй жодного з нечестивих зрадників! (Села)
6 Се ынторк ын фиекаре сярэ, урлэ ка ниште кынь ши дау окол четэций.
Вони повертаються в сутінках вечірніх, виють, немов пси, обступають місто звідусіль.
7 Да, дин гура лор цышнеште рэул, пе бузеле лор сунт сэбий, кэч зик: „Чине ауде?”
Ось вивергають вони ганьбу, в устах у них – мечі! На їхніх язиках [приказка]: «Хто чує?»
8 Дар Ту, Доамне, рызь де ей, Ту Ыць баць жок де тоате нямуриле.
Але Ти, Господи, посмієшся з них, поглузуєш з усіх народів.
9 Орькаре ле-ар фи путеря, еу ын Тине нэдэждуеск, кэч Думнезеу есте скэпаря мя.
Сило моя, Тебе я пильную очікуючи, адже Ти, Боже, твердиня моя.
10 Думнезеул меу, ын бунэтатя Луй, ымь есе ынаинте, Думнезеу мэ фаче сэ-мь вэд ымплинитэ доринца фацэ де чей че мэ пригонеск.
Бог, Що милує мене, піде поперед мене [переможно]; Бог покаже мені [падіння] супротивників моїх.
11 Ну-й учиде, ка сэ ну уйте лукрул ачеста попорул меу, чи фэ-й сэ прибеӂяскэ, прин путеря Та, ши добоарэ-й, Доамне, Скутул ностру!
Не вбивай їх, щоб не забув мій народ; розкидай їх силою Своєю і кинь їх долілиць, щите наш, Владико!
12 Гура лор пэкэтуеште ла фиекаре ворбэ каре ле есе де пе бузе: сэ се приндэ ын ынсэшь мындрия лор, кэч ну спун декыт блестеме ши минчунь!
Гріх вуст їхніх – це слова, що губи їхні [промовили]. Нехай впіймані вони будуть гординею своєю за прокляття й кривду, що вони розповсюджують.
13 Нимичеште-й ын мыния Та, прэпэдеште-й ка сэ ну май фие! Фэ-й сэ штие кэ ымпэрэцеште Думнезеу песте Иаков, пынэ ла марӂиниле пэмынтулуй!
Знищ їх у гніві, знищ, щоб не було їх! Тоді відомо стане аж до країв землі, що Бог володарює серед Якова. (Села)
14 Се ынторк ын фиекаре сярэ, урлэ ка ниште кынь ши дау окол четэций.
А вони повертаються в сутінках вечірніх, виють, немов пси, обступають місто звідусіль. (Села)
15 Умблэ ынкоаче ши ынколо дупэ хранэ ши петрек ноаптя несэтуй.
Вони вештаються в пошуках їжі, та, не наситившись, ночують.
16 Дар еу вой кынта путеря Та; дис-де-диминяцэ, вой лэуда бунэтатя Та. Кэч Ту ешть ун турн де скэпаре пентру мине, ун лок де адэпост ын зиуа неказулуй меу.
А я буду співати про міць Твою і вранці радісно про милість Твою виспівувати. Адже Ти був для мене прихистком, притулком у день моєї скорботи.
17 О, Тэрия мя! Пе Тине Те вой лэуда, кэч Думнезеу, Думнезеул меу чел пря бун, есте турнул меу де скэпаре.
Сило моя, Тобі я співатиму, адже Ти, Боже, твердиня моя, Бог, Який милує мене.
