Псалмул 56
1 Ай милэ де мине, Думнезеуле, кэч ниште оамень мэ хэрцуеск! Тоатэ зиуа ымь фак рэзбой ши мэ кинуеск.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Тоатэ зиуа мэ хэрцуеск потривничий мей; сунт мулць ши се рэзбоеск ку мине ка ниште труфашь.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Орь де кыте орь мэ тем, еу мэ ынкред ын Тине.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 Еу мэ вой лэуда ку Думнезеу, ку Кувынтул Луй. Мэ ынкред ын Думнезеу ши ну мэ тем де нимик. Че пот сэ-мь факэ ниште оамень?
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Ынтруна ей ымь атинг дрептуриле ши н-ау декыт гындурь реле фацэ де мине.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 Унелтеск, пындеск ши ымь урмэреск паший, пентру кэ вор сэ-мь я вяца.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Ей траг нэдежде сэ скапе прин нелеӂюиря лор: добоарэ попоареле, Думнезеуле, ын мыния Та!
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Ту нумерь паший веций меле де прибяг; пуне-мь лакримиле ын бурдуфул Тэу! Ну сунт еле скрисе ын картя Та?
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Врэжмаший мей дау ынапой ын зиуа кынд Те стриг: штиу кэ Думнезеу есте де партя мя.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Еу мэ вой лэуда ку Думнезеу, ку Кувынтул Луй, да, мэ вой лэуда ку Домнул, ку Кувынтул Луй.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 Мэ ынкред ын Думнезеу ши ну мэ тем де нимик. Че пот сэ-мь факэ ниште оамень?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Думнезеуле, требуе сэ ымплинеск журуинцеле пе каре Ци ле-ам фэкут; Ыць вой адуче жертфе де мулцумире.
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 Кэч мь-ай избэвит суфлетул де ла моарте, мь-ай ферит пичоареле де кэдере, ка сэ умблу ынаинтя луй Думнезеу, ын лумина челор вий.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
