Псалмул 44
1 Думнезеуле, ам аузит ку урекиле ноастре ши пэринций ноштри не-ау повестит лукрэриле пе каре ле-ай фэкут пе время лор, ын зилеле де одиниоарэ.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Ку мына Та ай изгонит нямурь ка сэ-й сэдешть пе ей, ай ловит попоаре ка сэ-й ынтинзь пе ей.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Кэч ну прин сабия лор ау пус мына пе царэ, ну брацул лор й-а мынтуит, чи дряпта Та, брацул Тэу, лумина Фецей Тале, пентру кэ ый юбяй.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Думнезеуле, Ту ешть Ымпэратул меу: порунчеште избэвиря луй Иаков!
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Ку Тине доборым пе врэжмаший ноштри, ку Нумеле Тэу здробим пе потривничий ноштри.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Кэч ну ын аркул меу мэ ынкред, ну сабия мя мэ ва скэпа;
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 чи Ту не избэвешть де врэжмаший ноштри ши дай де рушине пе чей че не урэск.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Ной, ын фиекаре зи, не лэудэм ку Думнезеу ши пуруря слэвим Нумеле Тэу.
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Дар Ту не лепезь, не акоперь де рушине, ну май ешь ку оштириле ноастре;
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 не фачь сэ дэм досул ынаинтя врэжмашулуй, ши чей че не урэск ридикэ прэзь луате де ла ной.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Не дай ка пе ниште ой де мынкат ши не рисипешть принтре нямурь.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Винзь пе попорул Тэу пе нимик ши ну-л сокотешть де маре прец.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Не фачь де окара вечинилор ноштри, де батжокура ши де рысул челор че не ынконжоарэ.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Не фачь де поминэ принтре нямурь ши причинэ де клэтинаре дин кап принтре попоаре.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Окара мя есте тотдяуна ынаинтя мя ши рушиня ымь акоперэ фаца
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 ла гласул челуй че мэ батжокореште ши мэ окэрэште, ла ведеря врэжмашулуй ши рэзбунэторулуй.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Тоате ачестя ни се ынтымплэ фэрэ ка ной сэ Те фи уйтат, фэрэ сэ фи кэлкат легэмынтул Тэу:
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 да, инима ну ни с-а абэтут, паший ну ни с-ау депэртат де пе кэраря Та,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 ка сэ не здробешть ын локуинца шакалилор ши сэ не акоперь ку умбра морций.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Дакэ ам фи уйтат Нумеле Думнезеулуй ностру ши не-ам фи ынтинс мыниле спре ун думнезеу стрэин,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 н-ар шти Думнезеу лукрул ачеста, Ел, каре куноаште тайнеле инимий?
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Дар дин причина Та сунтем ынжунгияць ын тоате зилеле, сунтем привиць ка ниште ой сортите пентру мэчелэрие.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Трезеште-Те! Пентру че дормь, Доамне? Трезеште-Те! Ну не лепэда пе вечие!
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Пентру че Ыць аскунзь Фаца? Пентру че уйць де ненорочиря ши апэсаря ноастрэ?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Кэч суфлетул не есте доборыт ын цэрынэ де мыхнире, трупул ностру есте липит де пэмынт.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Скоалэ-Те ка сэ не ажуць! Избэвеште-не, пентру бунэтатя Та!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
